Сільський голова Забороля Микола Горчинський (на знімку) людина на Волині відома. Вже понад тридцять років він очолює місцеву громаду. То в чому секрет такої стабільної симпатії односельчан? Чим завоював він довіру людей, з якими щодня спілкується? Про це ми вирішили дізнатися, побувавши у цьому приміському селі.
«Швидка допомога» від Володимира Литвина
З Миколою Горчинським зустрічаємося в його кабінеті. Велика зала напівпорожня. Меблі, можна сказати, спартанські. Видно, що господар не надає їм занадто багато уваги. Так само скромно облаштовано й приміщення всієї сільради. Немає зайвих прикрас, зате всюди чисто, затишно, тепло. Це багато що каже про людину, яка всім цим керує.
— Знаєте, моя кар’єра як сільського голови могла закінчитися ще років тридцять тому, — посміхається Микола Горчинський. — А почалася вона 3 березня 1980-го. Сільських голів тоді обирали не так, як нині загальним голосуванням громади, а депутати на сесії. Молодий голова розумів: виданий людьми аванс довіри потрібно відпрацьо-вувати. А трудився завжди не покладаючи рук. Сільська рада постійно була серед кращих не лише в районі, а й в області. Має за це Грамоту Верховної Ради України, орден «За заслуги» ІІІ ступеня, безліч подяк від керівництва області та району.
Слухаючи Миколу Івановича, пригадав, скільки добрих справ завдяки йому починалося саме із Забороля. Тут перші в Луцькому районі, ще років десять тому, розпочали ремонт будинку культури. На тлі тодішнього хаосу це видавалося майже дивом. Щоб привести вже напів-аварійне приміщення до належного стану, витратили майже двісті тисяч гривень — великі на ті часи гроші. Приклад заборольчан згодом наслідували і в інших селах.
У колишньому будинку побуту, який на той час уже став пусткою, обладнали лікарську амбулаторію. Тепер там при-
ймають відвідувачів троє лікарів, медсестри, можна зробити фізпроцедури, аналізи крові. Голова Верховної Ради Володимир Литвин, відвідавши в березні 2004 року тоді ще незавершену амбулаторію, подарував їй машину «швидкої допомоги». Так само завдяки старанням сільського голови було відремонтовано і відкрито колишній дитячий садок у Заборолі. Після п’ятнадцяти років тиші у ньому знову залунали дитячі голоси.
Або ще такий приклад. У селі Антонівка дванадцять років стояв руїною колишній магазин Милушівського споживчого товариства. Заборольська сільська рада на аукціоні викупила його. Ще двісті тисяч виклала, щоб надати магазину сучасного вигляду, і сьогодні здає приміщення в оренду. Великих прибутків від цього сільрада не має, зате в магазині місцевий люд може придбати продовольчі, промислові і господарські товари. В іншій частині цієї будівлі розташовано фельдшерсько-акушерський пункт. Одним махом, як кажуть, двох зайців убили.
У селі з міською пропискою
Відомо, щоб краще пізнати людину, треба оглянути її господарство. Зважаючи на посаду Миколи Горчинського, вирішили подивитися всі п’ять населених пунктів, які об’єднує Заборольська сільська рада: Забороль, Великий Омеляник, Антонівку, Олександрівку, Всеволодівну. До речі, до 1960-х років було ще одне село — Малий Омеляник. Півстоліття тому його поглинуло місто. Межі між Великим Омеляником і Луцьком — теж лише на карті. На-
справді багато мешканців багатоповерхівок навіть не підозрюють, що живуть на території цього села, хоч і мають міську прописку. А втім, сам Великий Омеляник зберігся і багато в чому виграє порівняно із сусідніми міськими кварталами.
Предметом особливої гордості сільського голови Миколи Горчинського є сільські дороги. Майже всі вони мають чудове, без вибоїн, асфальтове покриття. Три місяці тому тут ввели ще одну дорогу протяжністю 670 метрів. Коштувало це сільському бюджету 600 тисяч гривень. Такі само рівненькі дороги в селах Антонівка та Олександрівка. За останні три роки на території сільради власним коштом побудували сім кілометрів асфальтових доріг. Усі села газифіковано, вони мають централізоване водопостачання.
Ми вже писали про медичні установи Забороля та Антонівки. Перед Новим роком нове приміщення фельдшерсько-акушерського пункту відкриється і у Великому Омелянику. Там уже ведуть опоряджувальні роботи. На спорудження ФАПу з місцевого бюджету витрачено півмільйона гривень. Але в сільській раді вважають, що на здоров’ї односельчан грошей економити не можна.
У подарунок — день чистоти
Проїжджаючи селами, звернули увагу ще на одну приємну деталь. Усі вулиці — чисті, ніде немає сміття. Як розповів сільський голова, по суботах у селах проводять санітарні дні. Трактор із причепом під’їздить до кожної садиби, забирає побутові відходи і відвозить на сміттє-звалище в селищі Торчин. До речі, за все це селяни нічого не платять. Послуга надається за рахунок сільської ради.
— Питаєте, який у мене робочий день? — посміхається сільський голова. — О пів на восьму — вже в кабінеті. Додому йду, коли повирішую всі питання. Часто буває, що працюю й до восьмої вечора. Визначених днів прийому громадян не маю. Хто прийде, всіх вислуховую. А проблем у селі, повірте, вистачає. Тут і земельні питання, і побутові, і церковні... Не всі вдається вирішити, але завжди намагаюся чимось допомогти людям. Звичайно, буває важко, але маю надійну підтримку з боку сім’ї.
— Ми з Миколою Івановичем колись працювали разом, — пригадує голова Луцької райдержадміністрації Володимир Демчук. — Я був головою сільської ради у Промені, він — у Заборолі. Тоді інші питання доводилося вирішувати: організовувати заготівлю молока, яєць, картоплі. Тепер сільський голова став справжнім господарем села. Подивіться, скільки зроблено в Заборолі за керівництва Горчинського. Микола Іванович — чудовий господар, мудра і добра людина. Він не обіцяє золотих гір, а будує нові дороги, відроджує соціальну сферу. За це я з великою повагою ставлюся до нього.
Волинська область.
Фото автора.
