Реальна сила не означає узурпації влади
— Миколо Володимировичу, ви народилися в Харкові, але ваше родинне коріння в Одесі.
— Мій покійний батько навчався в Одесі, тут поховані мої бабусі. Батько був корінним одеситом, закінчив інститут харчової промисловості. На практиці, яку проходив на хлібозаводі, у Харкові зустрів мою маму, яка там теж проходила практику. А через рік народився і я. В Одесі на 16-й станції Великого Фонтана живе мій рідний дядько. Одеса для мене не чуже місто й чужинцем у ній не почуваюся.
— Вас обрали головою обласної ради практично одноголосно. Як ви оцінюєте з якісної точки зору новий склад облради шостого скликання?
— Якісний склад депутатського корпусу, на мою думку, високий. Особисто я не є прихильником мажоритарної системи виборів у місцеві органи влади. Вважаю, що мажоритарка — це крок назад. Крок уперед — це партійні вибори, але для цього потрібен високий рівень розвитку громадянського суспільства. З депутатами, обраними по мажоритарних округах, працювати важко. 55 депутатів облради від Партії регіонів, що перемогли в округах, висувалися районними партійними організаціями. Це — дуже гідні, професійні люди, вони мають великий життєвий досвід. Подивимося, як вони працюватимуть в обласній раді. Але те, що це — не випадкові люди, це — факт. Ні особистих водіїв, ні охоронців, ні масажистів і секретарок у депутатському корпусі немає.
— На першій сесії обласної ради вашими заступниками, Миколо Володимировичу, було обрано депутатів від Партії регіонів. Інші політичні сили не представлені в керівництві обласної ради. Це що — узурпація влади?
— Про жодну узурпацію й мови бути не може. Мати близько 90 депутатських мандатів — це узурпація влади? Ні, звичайно. Це — реальна сила і вона повинна відповідати за все, що відбувається в області. Для того, щоб відповідати, треба мати можливість і гарантію ухвалення рішення. Через чотири роки ми, депутати, вийдемо й відзвітуємо перед виборцями про свою роботу. А люди скажуть — була узурпація влади чи ні. А контроль над діями керівництва облради депутати можуть ефективно здійснювати через постійні комісії.
— Із 132 депутатів обласної ради 89 становлять фракцію Партії регіонів. Але крім цієї політичної сили в облраду ввійшли представники й інших політичних сил — Народної партії, КПУ, СПУ, «Фронту змін», «Сильної України», «Батьківщини», «Родины». Ви розглядаєте ці політичні сили як союзників Партії регіонів — правлячої партії чи вбачаєте в них опозицію?
— На рівні обласної ради ми всі разом вирішуємо питання, які хвилюють жителів області — бюджет, дороги, медицина, освіта, екологія.
Візьмемо, приміром, охорону здоров’я. Я почав вивчати її проблеми в обласних масштабах. Сьогодні однозначно зрозуміло — у медицині необхідне реформування. Після того, як побуваєш у наших районних лікарнях — жах огортує, жити стає соромно. Соромно людям в очі дивитися, навіть, якщо ти до такого стану медицини стосунку не маєш.
Був у чудовій лікарні міста Южне і побував у районній лікарні в районному центрі Миколаївка. Порівнювати ці медичні установи не можна. Чому таке відбувається?
На сьогодні ті адміністративні та бюджетні конструкції, які є в районах і області, не мають перспективи. У половині районів Одеської області сьогодні бюджетників налічується більше, ніж усіх працюючих разом узятих. Міліціонерів, учителів, лікарів, працівників райдержадміністрацій у деяких районах більше, ніж фермерів, селян, приватних підприємців. Хіба це нормально? Хай би яка продуктивність праці, ефективність виробництва була — вони ніколи не врятують катастрофічне становище, в якому опинилася сільська глибинка.
— Який же вихід? Укрупнювати райони? Чи просто звільнити чиновників і скоротити бюджетників?
— Не готовий сьогодні відповісти на це запитання. Укрупнювати райони — це вирішення величезної кількості соціальних проблем — інфраструктура, зв’язок, медицина, дороги. Потрібна, я упевнений у цьому, насамперед політична воля, для того щоб розв’язати проблеми заміни адміністративних, територіальних, фінансових, бюджетних конструкцій. Для початку потрібна нова політична стратегія, нам треба зрозуміти, де ми перебуваємо, а як виконувати стратегію — це питання тактичні.
— У попередньому складі обласної ради було 23 постійні комісії. На вашу думку, це роздута цифра?
— Справді, кількість постійних комісій буде зменшено до 17 чи 18, як вирішать депутати. Ми керувалися тим, що деякі депутатські комісії створювалися під якусь регіональну програму чи профільне міністерство. В облраді колишньої каденції часом постійні комісії іноді створювалися під конкретних людей.
Треба навчитися казати «Ні!»
— Миколо Володимировичу, одразу після обрання вас головою обласної ради ви заявили, що кількість регіональних і цільових програм необхідно скорочувати. Що підлягає скороченню передусім?
— Регіональних і обласних програм у нас 77, державних — 11, місцевих програм, які працюють у районах — 10. Не сумніваюся, що ніхто з депутатів минулих скликань не ухвалював регіональні програми тільки заради програм — вони ухвалювалися під благу ідею. Але сьогодні, як то кажуть, не до жиру, треба вибирати й фінансувати тільки ті програми, які життєво необхідні. Треба навчитися казати «ні» тим програмам, які сьогодні нездійсненні й без яких на нинішньому етапі розвитку області можна обійтися. Тим паче що деякі з них просто не фінансуються протягом декількох років. Є програми декларативні, які мають характер політичної кон’юнктури.
— А які пріоритети в розвитку області ви, як голова обласної ради, накреслили?
— Це — програма «Вода Бессарабії». У південних районах Одеської області проблема питної води сьогодні найгостріша. За різними оцінками, на забезпечення півдня Одеської області, що задихається від спраги, необхідно від 2 до 4 мільярдів гривень.
— Чи витягне таку суму Одеська область?
— Сама область, звичайно, не потягне. Але за допомогою держави, за допомогою інвесторів цю водяну проблему розв’язати можна. І це не фантастика. Ми з очільником Одеської області Едуардом Леонідовичем Матвійчуком побували в одному з фермерських господарств. Його керівник налагодив краплинне зрошення й збирає 200 — 223 центнери кукурудзи з гектара.
— Але без розвиненої інфраструктури, Миколо Володимировичу, важко сьогодні серйозно розраховувати на розвиток сільських районів області.
— Ви маєте рацію. Будівництво й ремонт доріг — другий пріоритет у діяльності обласної ради. Це — північні райони області, це — сільські дороги, які «розбило» будівництво автотраси Київ—Одеса. Жодним ямковим ремонтом сільські дороги врятувати неможливо. В 2011 році в північних районах області, імовірно, зможемо побудувати хоча б 100 кілометрів сучасних доріг.
— Чи вважаєте ви, Миколо Володимировичу, як пріоритет розвиток освіти в регіоні? Ви — педагог за фахом, тривалий час працювали в школі, добре знаєте шкільні «болячки».
— Мій загальний педагогічний стаж 13 років. Я був одним з наймолодших учителів вищої категорії в Україні, мені було 27 років.
Оцінювати рівень освіти, шкільних проблем, фінансування шкільної освіти сьогодні складно. Багато чого залежить від місцевих бюджетів, від їхнього наповнення й виділення коштів на освіту. Був в одній зі шкіл Татарбунарського району. Зайшли з директором у бібліотеку. Поцікавився в директора — чи є в достатній кількості книжки для дітей. Половина дітей літературою не забезпечені.
На мою думку, рівень шкільної освіти в області катастрофічний, інше слово й підібрати важко. Чим утримувати вчителів у школах, особливо в сільських? Зарплатою? Умовами праці? Умовами життя? Нічим утримати сільського вчителя в школі сьогодні неможливо. Держава, яка не опікується своїми дітьми, не має перспективи. Освіта, на мою думку, повинна стати найдовгостроковішою та найефективнішою інвестицією. Облрада бере під контроль виконання програми «Шкільний автобус», будівництво дитячих садків, зокрема на півдні регіону. В Ізмаїлі, приміром, величезні черги в дитячі садки. Тому ми плануємо побудувати там два дитячі садки, до того ж дуже швидко, щоб зняти тамтешнє напруження.
— Ви були суворим учителем?
— Так, суворим.
— Таким само суворим будете й головою обласної ради?
— Вимогливим — буду. До себе й до оточення, до депутатів. Я так вихований і так мене виховували.
Посада — нова, а життєві принципи не змінилися
— Імовірно, що до новообраного голови обласної ради, тобто до вас, вишукується черга з охочих одержати преференції при вирішенні власних питань. Можливо, хтось спробує скористатися «телефонним правом» і «натиснути» на вас.
— Скажу одразу — на мене тиснути марно. Мене можна в чомусь переконати, щось довести. Тиску не піддаюся, так і напишіть.
— Не можемо не поставити, Миколо Володимировичу, запитання, яке не раз порушувалося на пленарних засіданнях сесій обласної ради минулого скликання — про статус російської мови в Одеській області. Рішення з цього питання за попередні чотири роки депутати так і не змогли ухвалити.
— Я проконсультувався, на якій з найближчих сесій депутати зможуть обговорити це питання. Після того, як на другій сесії буде вирішено організаційні питання — сформовано постійні комісії, обрано їхніх голів, сформовано фракції облради, створено погоджувальну раду — наступна сесія бюджетна. І тому на четвертій сесії ми почнемо обговорювати питання про надання російській статусу регіональної мови. Що не кажіть, а механізму реалізації європейської Хартії про мови поки що немає.
— Яка, Миколо Володимировичу, чисельність апарату обласної ради?
— 83 особи. Вони — фахівці своєї справи й чітко організують роботу обласної ради.
— Прийом з особистих питань голова обласної ради не скасує?
— Ні, не скасую. Кожну другу п’ятницю місяця зустрічатимусь з виборцями. Вважаю, що кожна зустріч має завершуватися позитивним результатом. Люди йдуть до керівника, сподіваються. Це — посада в мене нова, а життєві принципи не змінилися.
— Удачі й успіхів вам, Миколо Володимировичу.
— Дякую.
Леонід БРОВЧЕНКО, В’ячеслав ВОРОНКОВ.
