«Як Президент України обіцяю, що держава також буде робити все для зростання якості і доступності освіти, піднесення авторитету вчителя, підвищення рівня оплати праці, поліпшення умов життя».

(Із привітання Президента України Віктора Януковича з нагоди Дня працівника освіти-2010).
 
30 листопада ц. р. Верховна Рада України розглянула законопроект про внесення змін до статті 57 Закону України «Про освіту» щодо пенсійного забезпечення педагогічних працівників. На жаль, законопроект було відхилено. За прийняття його за основу проголосував лише 121 народний депутат з 408 присутніх на засіданні (проти — 0, утрималися — 0, не голосували — 287). Прикро, за проект закону віддали свої голоси лише по 2 депутати фракції «Наша Україна — Народна самооборона» та позафракційних; 7 представників провладної фракції Партії регіонів, 12 — фракції Народної партії, 72 зі 121 опозиційної фракції БЮТ—«Батьківщина». За законопроект проголосувала стовідсотково лише фракція Комуністичної партії.
Запитую себе: чому документ не прийнято? Адже всі народні обранці добре розуміють, що жалюгідна пенсія, яка нині виплачується вчителеві, є нічим іншим, як пенсією елементарного виживання. Вчитель, який віддав дітям 30—40 років, має 700 гривень пенсії. Її не вистачає навіть на придбання вугілля для опалення сільського будинку (наприклад, на Херсонщині тонна коштує близько двох тисяч гривень), а педагогу міської ЗОШ — щоб сплатити за комунальні послуги. Тож учителі пенсійного віку вимушені працювати, не маючи матеріальних можливостей піти на заслужений відпочинок.
Провладні депутати не голосували за підвищення пенсійного забезпечення вчителів тому, що їх уряд не має джерел фінансування на це. Хоча в законопроекті передбачено поетапне введення закону в дію, зокрема, до 2014 року. Невже члени Партії регіонів не вірять, що в результаті проведених ними реформ економіка країни зміцніє?
БЮТ не проголосував у повному складі з двох причин: по-перше, якби це був їхній законопроект, можна було б проголосувати стовідсотково, а потім на всіх перехрестях волати, що ініціативу блоку не підтримано. По-друге: законопроект передбачає підвищення пенсій лише педагогам, а не всім працівникам соціальної сфери.
Але я вкотре наполягаю — давайте розпочнімо з учителя, маючи на увазі його суспільне значення. Цей крок стане стимулом для вирішення питання пенсійного забезпечення іншим категоріям громадян.
Прикро, що й фракція Народної партії не проголосувала за законопроект у повному складі.
Відповідно до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» на наступну сесію я знову подам цей законопроект. Бо вже завтра ми втратимо Учителя.
З року в рік загострюється кадрова проблема в освіті. У сільській місцевості і навіть в районних містечках молодому спеціалісту неможливо знайти роботу вчителя. І це за умови, що оплата праці не витримує критики. Молодий вчитель має восьмий тарифний розряд, який повинен дорівнювати мінімальній заробітній платі (880 гривень). Але уряд чомусь встановив 570 гривень. З урахуванням певних коефіцієнтів педагог отримує близько 900 гривень. Прибиральниця, за всієї поваги до її праці, має 880. Яка мотивація у здібних молодих людей з вищою освітою працювати у школі? Я вже не кажу про статтю 57 Закону України «Про освіту», якою передбачена зарплата на рівні середньої в промисловості — 2400 гривень.
Президент України переконаний, що освіта — державний пріоритет номер один, тому варто сподіватися: пропрезидентські та проурядові фракції парламенту нарешті підтримають намагання глави держави щодо «піднесення авторитету вчителя, підвищення рівня оплати праці, поліпшення умов життя».
Катерина САМОЙЛИК, секретар Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.