— Ідеш на «Штурм»? Кажуть, у них оновлений репертуар.
Двічі запрошувати на концерт вокально-інструментального ансамблю Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу імені
Т. Шевченка не доводиться. Популярність групи давно переступила поріг навчального закладу.
...Уперше шестеро обдарованих студентів зібралися чотири роки тому. Спробували — вийшло. Інакше й бути не могло, кажуть сьогодні учні. Адже з першого дня їх наставниця — Любов Дашицька, відома в регіоні, країні й за кордоном музичний керівник. Щоправда, до Туреччини, Іспанії, Франції, Польщі та інших країн Любов Іванівна їздила на чолі іншого вузівського колективу.
«Український сувенір» — так називається цей народний самодіяльний ансамбль народних інструментів.
Дашицька змолоду грає на гітарі, фортепіано, баяні, домрі. Її колеги теж не ликом шиті — чудово опанували декількома інструментами. Наприклад, Юрій Пономарьов — мінімум з шістьма на ти.
Вони вдвох, до слова, і були ініціаторами створення 1978-го «Українського сувеніра». Педагоги Тетяна Сивак, Людмила Кремешна і Олександр Лупанов також стояли біля витоків створення чудового колективу. В 1988 році йому присвоїли звання народного, яке музиканти гідно підтверджують раз на п’ять років.
— Спочатку в нашому репертуарі була українська класика, — згадує Любов Іванівна. — Ансамбль розростався. Але кістяк залишався незмінним. Сьогодні в ньому п’ятнадцять майстрів інструментальної музики, усі з коледжу.
«Український сувенір» може дати багатогодинний концерт, виконуючи народні, сучасні та власні твори. Автори останніх — Юрій Пономарьов і Михайло Хекало, самобутні композитори.
Тридцять років тому ансамбль радував чудовим виконанням тільки своїх колег і підопічних. Потім їх дедалі частіше почали запрошувати в міський Будинок культури, потім у Черкаси й столицю. Тепер про них згадують, коли треба представляти українське народне мистецтво за кордоном. У підсумку — два-три концерти на місяць стали звичним явищем. Не лише на свята, а й під час відвідування Умані заморськими гостями.
— Працюємо на чистому ентузіазмі, який, втім, компенсується повагою до колективу й любов’ю до нашої творчості, — зазначає Любов Дашицька.
Навчальний заклад у прямому значенні одягає, взуває й забезпечує «зброєю» (баян, альт, балалайка, кобза, гітара, домра тощо) своїх артистів. Ну, а міська влада взяла на себе фінансування турів знаменитого ансамблю.
Як вдається викладачеві коледжу керувати двома творчими колективами?
— Коли любиш свою професію, дітей і колег, з якими працюєш — усе вийде, — каже Любов Іванівна.
Її ставлення до справи й людей віддається сторицею. Не лише в коледжі, і не тільки в Умані про неї говорять з особливим пієтетом. Як за всіх часів говорили про Вчителя.
Умань
Черкаської області.
