Коли ми поцікавилися в Міністерстві освіти й науки АРК результатами зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури цього року, одержали приголомшливу відповідь: 27-ме місце в країні!
У чому причина? На нашу думку, у неправильному концептуальному підході.
На Прикарпатті чи на Волині вчаться діти, які з народження спілкуються українською. Вона лунає вдома, на вулиці, в установах. Її використовують ЗМІ. Перед школою стоїть завдання розширити словниковий запас, познайомити з багатством літератури, навчити граматики...
На півострові ситуація протилежна: більшість кримчан думають і говорять російською мовою.
Проте прогрес є. Багато слів, що вважалися «словниковими», тобто їх доводилося заучувати як зовсім нові, дітям відомі.
Позитивну роль відіграють мультфільми українською мовою. Знайомий десятикласник зазначив, що вони набагато «розумніші й смішніші», ніж на російській через тонку гру слів.
Батьки та й самі учні чекають більшого від школи. На їхню думку, вона недостатньо допомагає у вивченні державної мови. Фактично її вивчають як іноземну.
Факт
Сьогодні в автономії функціонує сім шкіл з українською мовою навчання, 171 ЗОШ з двома (російською та українською), одна — з українською та кримськотатарською мовами, 38 — з російською, українською, кримськотатарською. Загалом українською мовою у республіці навчається 13228 учнів (7,8 відсотка від загальної кількості).
Елементарний здоровий глузд і досвід багаторічного директорства одного з авторів підказує: у Криму має бути мінімум три навчальні програми.
Одна — для одинадцятирічок з українською мовою навчання. Інша — для російськомовних шкіл. У цих програмах потрібно істотно збільшити кількість годин на аудіювання, тобто читання й слухання творів українською мовою, дати більше часу на діалоги й переклад.
Третя програма — проміжна.
Складається враження, що нинішня шкільна програма розрахована не на дитину, а на фахівця з філології гуманітарного ВНЗ. Вона перевантажена зовсім непотрібними термінами, премудростями, які не потрібні ні волинським, ні тим паче кримським школярам.
Ще складніша ситуація з вивченням літератури. Чудово, що в наших бібліотеках є твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Водночас автори, яких не видавали в минулі роки, але вони стали затребувані сьогодні, дітям півострова практично невідомі. Але вони згадуються в тестах ЗНО.
Схоже, організатори освіти бачать вихід винятково у відкритті в Криму шкіл з українською мовою навчання. Вважаємо, це однобоке розв’язання проблеми. Потрібно, окрім кількості, думати про якість.
...Один з авторів зустрівся з директором української школи-гімназії в Сімферополі Наталею Руденко та мамою гімназиста Наталею Ковтанюк. Вони єдині в одному — в АРК недостатньо уваги приділяють українській мові. Особливо у російськомовних ЗОШ. Чиновники всіх рівнів повинні зрозуміти, що майбутнє — за українськими школами.
Якщо не буде розпочато концептуальні зміни у вивченні української мови, кримчанам не піднятися з 27-го місця...
Георгій ВЕРВЕС, Володимир ПОЛЯКОВ, кандидат історичних наук.
Крим.
