Цими планами на 27 листопада — день скорботи за жертвами голодомору — поділилася на своєму блозі депутат Луганської міськради, редактор місцевої газети Наталя Максимець. Дивують не черевоугодницькі масштаби дружної компанії на тлі свічок пам’яті: дозвілля — інтимна справа кожного. Тим паче, що знімок пані, виставлений в інтернеті, переконує у її прихильності до замоченої свинини і всіляких «пироженок з мороженками». Вражає інше: підкреслено цинічна демонстрація святотатства не до нинішніх «голодоморців» (серед яких, нагадаю про всяк випадок, були, хоч і «без реклами», керівники держави), а до мільйонів людей, знищених голодом. Здається, вона межує з іншою, не тільки моральною вадою: принаймні цей запис наштовхує на підозру, що очевидні проблеми з головою в когось таки є, але не в тих, хто палитиме свічки...
Сама авторка цього запису в розмові з власкором «Голосу України» Аллою Антіповою вважає, що журналісти «роздули» її слова, хоча вищенаведена цитата і є продуктом її творчого натхнення — «по приколу». Товаришка Максимець після недавніх виборів занедужала, компанія зібралася приїхати до неї на дачу. Мова зайшла про голодомор (очевидно, шашлики ще доходили до кондиції. — Авт.) і про свічки. Голод тридцятих років депутат визнає, але проти театралізованих політичних заходів, які, переконана вона, йдуть «не від душі». Ось і відзначили по-своєму — від тієї душі, що нижче діафрагми: без політики, але з олів’є.
А взагалі дивовижні за логікою «приколи» в однодумців Наталі Максимець. Одна її старша за віком і мандатом соратниця наполягає на державному статусі «язика», бо її злочинно позбавляють права користуватися «рускім». При цьому вона припускає, що в західних регіонах не всі розуміють чи знають російську мову, але це — «вже їхня проблема». Питається: чому ж тоді інтелектуально-принципова прогалина неуків в українській повинна ставати проблемою нашою — вседержавною? Схоже, в цьому силогізмі навіть під витвір «мальчикової половини» не розібратися...
