Що зобов’язаний і що може зробити ЖЕК?

ЖК перейшов нам у спадок від СРСР. Прийнятий 1983 року Верховною Радою УРСР і покликаний «утілювати ленінські ідеї побудови комуністичного суспільства», він украй застарів і не відображає ані нинішньої ситуації, ані змін, що сталися у країні. Кодекс писався у часи, коли багатоквартирні будинки здебільшого належали державі, інша їх частина — колгоспам, кооперативам, профспілкам, громадським організаціям, а мешканці були лише винаймачами помешкань. Обов’язок ремонтувати та утримувати будинок покладався на його власника, себто державу, кооператив, профспілку.

Часи змінилися: 1992 року прийнято Закон «Про приватизацію державного житлового фонду». За ним держава надала право громадянам безплатно приватизувати свої квартири (саме «надала право», а не зобов’язала). Ті, хто скористався ним, стали повноправними господарями квартир і отримали можливість вільно ними розпоряджатися (продавати, заставляти для отримання кредиту, заповідати). Водночас громадяни стали співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання і прибудинкових територій (дахів, підвалів, ліфтів тощо). Тож, якщо на стіні вашого будинку утворилася тріщина чи прорвало каналізацію — це спільна проблема мешканців. Нарікати в цьому разі на державу — все одно, що нарікати на продавця автомобіля, котрий продав вам справну машину, яка за кілька років зламалася.

Утримання будинку здійснюється коштом мешканців. Але постає інше питання: як технічно організувати обслуговування — і його, і прибудинкової території? Нині ці функції начебто виконують ЖЕКи, але якість їхніх послуг мало кого задовольняє. Зрозуміло чому: ЖЕКи створюються і підпорядковуються місцевим органам влади. А вона не має можливості перейматися проблемами окремого будинку чи під’їзду. Більше уваги надається тому, щоб у квитанціях за комунальні послуги суми були прийнятними (не надто великими й не надто малими). Ось і виходить, що послуги з ремонту та догляду за будинками і прибудинковими територіями майже не надаються, а платити за них все одно потрібно.

Відносини з ЖЕКом урегульовані Законом «Про житлово-комунальні послуги». Втім, у ньому так погано прописані процедури, що вимагати від контори чогось іншого, крім забезпечення квартири водою, електрикою та опаленням, дуже складно, бо законодавець не надто обтяжив ЖЕКи зобов’язаннями. Насправді питання — робити чи не робити ремонт у будинку — вирішує сам ЖЕК і на власний розсуд. Захоче — зробить, а не захоче, то не зробить...

Змінити цю ситуацію можуть лише самі мешканці будинків — у разі, якщо братимуть активнішу участь в облаштуванні не лише власних квартир, а й під’їздів, будинків, дворів. Таку можливість надає інший закон — «Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків». Він пропонує альтернативу ЖЕКам — об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) — самоврядні організації, що власними силами організовують прибирання і ремонт територій спільного користування. Однак для того, щоб вони запрацювали, витіснивши із життя жеківського чиновника, потрібно як до власного ставитися до всього, що є у вашому будинку. І пам’ятати: помешкання не обмежується вхідними дверима власної квартири...