Сектор без газу

Володарсько-Волинський район — у самому центрі Житомирщини. Славиться він не землею і не врожаями, бо треба немало попотіти й багато коштів вкласти, щоб нива дала прибуток. Головна цінність — те, що в земних надрах.

Передусім це ільменіт — сировина для виробництва титану та його сполук. У достатній кількості є будівельне та облицювальне каміння: габро, лабрадорити, граніти. На території району зосереджені значні поклади аквамарину, берилу, топазу, гірського кришталю тощо. При таких багатствах, хоч як це парадоксально, район належить до найбідніших. Досить сказати, що чисельність незайнятого населення перевищує чотири тисячі осіб: район — лідер за рівнем безробіття.

Закрилися навіть кілька підприємств харчової галузі: виявилися неконкурентоспроможними через те, що не мали змоги використовувати газ.

У районі майже вісім десятків населених пунктів. Газифіковано тільки селище титанодобувників Іршанськ. Без газу й районний центр, і селище Нова Борова, яке раніше мало значний промисловий потенціал.

У тому, що перестало працювати підприємство «Західкварцсамоцвіти», навколо якого раніше розвивався райцентр, свою злу роль відіграло й те, що воно опалювало селище. Але без газу це виявилося страшенно дорого, тож не подужало такої ноші: не стало ні тепла, ні підприємства. Алчевськ тільки одну зиму мучився — і став відомим на всю Україну. А багатоповерхівки Володарська-Волинського, так само як і Нової Борової, не опалювалися багато років. Їхні мешканці виходили з ситуації по-різному. Хто перебирався на зиму в село до родичів, хто буржуйки влаштовував.

Вихід знайшли в переведенні цих двох селищ на електроопалення. Проект виявився недешевим, а його здійснення зайняло чимало часу. Але проблему з обігрівом багатоповерхівок нарешті вирішено. Однак тему газифікації району з порядку денного не знято.

— Газопровід-відвід Десятини—Старий Бобрик мав би в перспективі, після його продовження, вирішити й проблему резервного газопостачання Житомира, — нагадав начальник відділу житлово-комунального господарства Володарсько-Волинської райдержадміністрацій Андрій Ющенко, який чотири роки працював першим заступником голови РДА, тож добре пам’ятає, скільки разів із різних трибун обіцяли нарешті добудувати той газопровід. Каже, що люди вже й вірити перестали. Переведення райцентру на електроопалення, зазначає він, вирішило проблему лише частини мешканців — тих, які живуть у багатоповерхівках. А в приватному секторі значно більше жителів.

Обіцянок вирішити проблему справді було немало. Серед тих, які пригадалися першими, й ця: «Передбачити субвенцію з державного бюджету на будівництво першої черги газопроводу Десятини Коростенського району — Старий Бобрик Володарсько-Волинського району в сумі 35 мільйонів гривень». Це рядки з протоколу намірів про співпрацю, підписаного великою групою народних депутатів України і керівниками Житомирської області у вересні 2006 року. В розпорядженнях Кабміну теж знаходимо цей «довгограючий» об’єкт із різними цифрами передбачених на його будівництво коштів. Але віз і нині там... У Володарську-Волинському є своя версія: гроші перекидали на інші райони. А з кожним роком через інфляцію вартість робіт зростає.

«Для Житомирщини досі є актуальним та наболілим питання газифікації: наразі його рівень — близько 35 відсотків, коли в середньому по державі — 55. Тож спільно із «Житомиргазом» розробили та затвердили перспективний план розвитку газових мереж Житомирської області на 2010—2015 роки, за яким передбачено завершення розпочатих та будівництво нових газових мереж високого, середнього й низького тиску загальною протяжністю майже 400 кілометрів вартістю 244 мільйони гривень», — стверджує голова ОДА Сергій Рижук у статті, опублікованій в офіційній обласній газеті.

А у вересні, виступаючи перед однопартійцями, визнав, що жителі Володарсько-Волинського району вже втомилися чекати газу, тож буде продовжено будівництво газопроводу Десятини—Старий Бобрик, що важливо й для поліпшення газопостачання Житомира.