Вухастики загинули загадковим чином

— Коли я прийшов з нічної зміни, першим ділом вирішив нагодувати кролів, — каже Володимир Володьков. — Дивлюся, й очам не вірю: всі дев’ять кліток відчинені, дверцята вирвані із завісами, а кролики лежать на землі. Голови, вуха й лапи на місці, шерсть ціла. Ніби заснули.

Прислухався, десь щось пищить. Ніби з-під контейнера. Там сховався один з дев’яти кролів. Тільки він і врятувався. Решта... Клітки для кролів господар обгородив з усіх боків високою огорожею. Звір, який проник за паркан, спершу відігнув кусок бляхи. А вже потім зірвав дверцята на клітках.

— Мені кажуть, це могли зробити або собака, або куниця, — продовжує пан Володимир. — Але ж куниця завіси не вирве і дерево не погризе, а тут на клітках скрізь сліди зубів. Щоб собака так старанно смоктав кров, не чув про таке. Голову би відгриз, затягнув би куди-небудь — собака може, а висмоктати кров...

Дружина Володимира — пані Тетяна тієї ночі чула гуркіт. «Десь о першій годині, ніби трактор проїхав біля наших воріт, так щось гуркотіло, — каже жінка. — Я подумала, що це на залізниці йдуть роботи. Там якраз в ці дні міняли колії. Від будинку до залізничного полотна рукою подати, все чути. Не могла навіть припустити, що це в нас таке на обійсті робиться. Собаки в нас нема...»

Кролику, який врятувався дали ім’я Федір. Для чого? «Кажуть, тварина з іменем більш захищена». Тепер Володимир шукає для нього пару. Чоловік був би вдячний, якби хто-небудь з кролівників-любителів подарував йому кролицю. «Купити я й сам можу, — зітхає співрозмовник. — Подарунок важливий тим, що трохи полегшив би переживання за втраченим».

Володьков уже не перший рік займається вирощуванням цих хутрових звірят. Був час, коли мав цілу ферму, більше ста кроликів налічував у ній. Не дивно, що загибель тварин сприйняв боляче.

Про неприємну пригоду Володимир Володьков повідомив сільському голові Анатолію Гідровичу. Той викликав міліцію. Міліціонери погодилися з припущеннями господаря про те, яким чином звір проник до кролів. Володимир каже, навіть взяли шерсть на експертизу. На цьому все й закінчилося.

— До нас навіть приїжджала спеціаліст з Києва, — каже пан Володимир. — Не запам’ятав, з якої вона установи, прізвище теж називала, але сказане в одне вухо влетіло, у друге — вилетіло. Дзвонила від нас у Київ, розповідала, що почула від нас і побачила. Ще казала, самих дітей на вулицю не випускати.

Тварину, яку підозрюють у завданій в Сосонці шкоді, бачила Ольга Сташко. «У мене в хліві малі поросята, — каже жінка, — то я постійно пантрую за ними. У той день, чую, Кнопа дуже розгавкалася. Вийшла на подвір’я, бачу, до хліва якесь нещастя суне. На вівчарку схоже, тільки дуже худюще, як дошка. Таке сухецьке — ребрами світить. Шерсть рижа, з вогняним відтінком. Ледве не по землі волочить вим’ям. Я подумала, це сучка з лісу прийшла поживитися чимось. Коли вона вставилася на мене, дивлюся, мордочка в неї довга-довга, витягнена, як ото в кенгуру. Якби поставити на задні лапи, точно була б ця тваринка. Я її ледве випровадила з подвір’я. Це було білим днем, одразу після обіду. Якоїсь агресії тварина не проявляла».

Тієї самої ночі чоловік сусідки Людмили Білої декілька разів відганяв від клітки з кролями якогось звіра. Було темно. Вважав, що то собака. Щоразу виходив на гавкіт свого собаки. Так врятував своїх пухнастих. А Ящукам, ще одним сусідам, цього не вдалося зробити. То вранці вони побачили біля кліток те саме, що сталося у згаданих вище Воловодькових. Тільки у Ящуків менші втрати — звірина висмоктала кров з двох кролів. Таку ж картину побачила одного ранку бабка Солоненко. Загалом у шести господарів «похазяйнувала» непрохана гостя. Решта людей, кажуть в селі, не стали чекати, поки і в них станеться те саме — самі позбулися вухатих звірят.

— Ми вже хотіли якусь засідку влаштовувати, — каже один із співрозмовників. — Але йди знай, де його і коли чекати. Простіше вибити кролів, та й не мати мороки. Але ж це теж не вихід. Зустрінеш увечері таке нещастя на темній вулиці, перелякатися можна на все життя.