Із виступів представників фракцій

— Першого грудня виповнюється 19 років відтоді, як громадяни нашої країни віддали свій голос за незалежність України. За час, що минув, з’явилися фактично всі юридичні атрибути суверенної держави, на політичній карті світу постала де-юре велика європейська країна з тисячолітньою історією її народу, власними традиціями та ментальними особливостями, з проблемами і негараздами, значною мірою спродукованими цими особливостями, і здобутками, але більшою мірою потенціалом, зумовленим господарністю і працелюбністю наших людей. І на противагу хористам і солістам, добре навченим із власних інтересів сіяти в суспільстві винятково мінор, паніку і настрої катастрофізму, висловлюю надію, що теперішні соціально-економічні негаразди минущі.

Проводячи аналогію зі словами Булгаковського персонажа про розруху в головах, зазначу: незалежна свідомість формується найскладніше. Постійна орієнтація на чужу думку, на думку ззовні, на жаль, стала доволі звичною для тих, хто вважає себе українською елітою. Це велика ілюзія політиків.

— Податковий, Трудовий і Житловий кодекси мають бути націлені на те, щоб, коли не ліквідувати, то, принаймні, скоротити прірву в доходах і умовах життя між незначною групою тих, хто орудує мільйонами й мільярдами, і переважною більшістю наших громадян, які мають мінімальні доходи. За межею бідності в Україні живе, а вірніше, виживає майже 13 мільйонів людей. Ми не голосували за прийняття Трудового кодексу в першому читанні й не голосуватимемо й надалі.

Неприйнятними в проекті нового Трудового кодексу є норми, які дозволяють збільшити тривалість робочого дня фактично з 8 до 12 годин, а робочого тижня — з 40 до 48. Він дає змогу роботодавцям установлювати необмежену тривалість роботи протягом доби за рахунок вирахування з робочого часу періодів, коли працівник очікує завдання або, наприклад, будівельних матеріалів, сировини. Тобто за простій і бездіяльність із вини роботодавця розплачується найманий робітник.

— Після обрання Президентом Віктора Януковича вся країна чекала від глави держави конкретних кроків з реформування, спрямованих на зміну ситуації в країні на краще. Дуже важливим кроком Президента стало відновлення керованості державою, без чого неможлива реалізація жодних ініціатив. Сьогодні в усьому світі влада в Україні сприймається як передбачувана й прогнозована. Однією з перших одержала старт судова реформа в країні. Стверджувати, що після судової реформи вітчизняна Феміда раптово стала справедливою і гуманною, занадто рано. Але те, що ми зробили, — серйозний крок до того, щоб український суд став виносити рішення за законами, а не за правилами суддівської мафії.

Хтось із великих сказав: «Коли в країні закінчуються гроші, починаються реформи». Проблема для України полягає в тому, що гроші в країні закінчилися в 2009 році й набагато років уперед. Уряд Азарова визначив пріоритети — коли в країні виявилися недозавантаженими авто-, авіакомпанії, суднобудівні гіганти, новий Податковий кодекс зорієнтований на їхню підтримку. В Україну завозиться від 20 до 60% споживаних продуктів і товарів першої необхідності. Новий Податковий кодекс спрямований на підтримку аграрного сектору й легкої промисловості. Критики та опоненти цього не помічають і діють за принципом: ми Податковий кодекс не читали, але нам він не подобається. Я його читав, але мені він теж не подобається, бо не може подобатися жодній людині те, що забирають у неї нею зароблене. Але навіть комунізм передбачає податки.

— З огляду на резонансні події — широкі акції протесту, які проходять сьогодні по всій Україні, ми вимагаємо від Віктора Януковича негайно накласти вето на Податковий кодекс Азарова-Тігіпка, ухвалений пропрезидентською більшістю в інтересах олігархії. Влада, обслуговуючи великий капітал, великий фіскальний тягар перекладає на мале підприємництво — вчорашніх учителів, лікарів, які шляхом самозайнятості знайшли спосіб утримати себе та свої родини. Податковий знищує середній клас, як основу демократії та громадського суспільства, ставить мільйони людей та їхні родини за межу виживання. Для запровадження збалансованої та справедливої податкової реформи і розробки нового Податкового кодексу має бути створена робоча група з представників малого і середнього бізнесу, влади та опозиції.

Фракція вимагає ухвалення закону про уникнення подвійного оподаткування з офшорною зоною Кіпр, запровадити реальні податки на багатство, прийняти закон, який гарантує збереження спрощеного оподаткування для малих підприємців принаймні на п’ять років.

— Минулий тиждень пройшов під знаком масових протестів українських підприємців проти Податкового кодексу. Людей довели. Вперше за довгий час ми побачили самоорганізовані й непроплачені демонстрації. Вони висловлюють позицію мільйонів громадян. Ще до його ухвалення було очевидним, що Податковий кодекс не покращує ані податкове законодавство, ані систему податкового адміністрування, не призводить ані до помітного підвищення наповнення бюджетів, ані до покращення бізнес- чи інвестиційного клімату. А в середній довгостроковій перспективі матимемо масовий перехід малого бізнесу в тінь та великий сплеск безробіття. Найгірше те, що кодекс несе в собі потужну корупційну складову. Насамперед ще більше посилюються повноваження контролюючих і правоохоронних органів. Загалом бізнес позбавляється можливостей для захисту своїх прав. Натомість проігноровані норми про відповідальність чиновників за відмову від прийняття податкових декларацій, повернення ПДВ тощо.

Податковий кодекс у нинішньому вигляді не має права на існування. Від нього не буде користі ні бюджету, ні країні, ні народу. Косметичний ремонт не допоможе. Уряд також має негайно подати проект державного бюджету на 2011 рік та Програми соціально-економічного розвитку на чинній податковій базі.