Економічна ситуація в країні та обов’язки, які взяла на себе Україна перед міжнародною спільнотою, штовхають державу до рішучих кроків, і в першу чергу вони торкаються найболючіших питань, до яких належить фінансова сфера. Ці питання потребували вирішення ще з 90-х років — від самого початку існування незалежної держави.

Податкова реформа в Україні стала першим вагомим кроком на шляху до забезпечення економічної стабільності держави. Для молодої пострадянської держави кожна відмова від традиційних позицій є болючим та складним рішенням. Така доля спіткала і прийняття нового Податкового кодексу. Весь процес ускладнився ще й посткризовими умовами прийняття важливого рішення. Зневіра підприємців у здатності влади мудро вирішувати нагальні проблеми призвела до категоричної відмови від врахування явних позитивних змін, що запроваджує новий закон. Але така відмова не заперечує їх об’єктивну наявність.

Слід передусім звернути увагу на зменшення кількості загальнодержавних податків з 29 до 17. Це рішення сприяє спрощенню системи та полегшує завдання підприємцям щодо сплати усіх платежів у відповідний термін та у відповідному обсязі. За результатами дослідження Світового банку спільно з компанією «Prіce Water House Coopers» у 2010 році був складений рейтинг податкових систем Payіng Taxes 2010, у якому Україна посіла 181-ше місце із 183 досліджуваних країн. І причиною цього «високого» досягнення стала саме кількість податків та інших зборів у нашій державі. За даними дослідження, середньостатистичне українське підприємство змушене робити 147 податкових платежів протягом одного року. 

Постійні бідкання та занепокоєння підприємців вже давно стали доброю традицією, відмовитися від якої важко навіть успішним бізнесменам. Основою для нарікань цього разу став намір влади не просто ввести реальні норми податкового законодавства, а й забезпечити їх виконання. Податковий кодекс спрямований на зменшення навантаження на сумлінних платників податків, детінізацію економіки та посилення уваги податкових органів до платників, що мінімізують сплату платежів до бюджету або взагалі ухиляються від сплати податків. Дефіцит державного бюджету — це не проблема лише парламентаріїв та урядовців. Кожен кредит України лягає тягарем на плечі усього населення, а тому країна просто зобов’язана відмовитися від витрачання незароблених коштів, коли в цей же час успішні підприємці крадуть державні ресурси із гаманців кожного громадянина, уникаючи сплати податків. Комітет з питань податкової та митної політики вважає: «Вивід коштів через консалтингові, страхові та інжинірингові компанії враховано у новому законі — ці схеми перекриті. А на більш як 2000 сторінок кодексу — 37 сторінок поправок від юридичного управління — це абсолютно нормальний показник, що демонструє продуктивну роботу над законом. Практика показує, що й на маленький закон може бути до 40 сторінок зауважень. Головне — щоб вони були враховані».

Реалізація норм Податкового кодексу дасть змогу усунути зайві ланцюги в процесі адміністрування платежів та обслуговуванні платників податків, запровадити систему адміністрування податків, спрямовану на захист законних прав та інтересів громадян, створити сприятливі умови для громадян, що бажають розпочати власний бізнес. Головна філософія кодексу — зробити умови, за яких будь-який бізнес може розвиватися. З одного боку — стимулювання, з другого — виведення з тіні частини економіки до державного бюджету. 40% економіки України наразі перебуває в тіні. Сьогодні бюджет країни — 300 млрд. грн. і ще стільки — в тіні.

Уникаючи сплати податків чи частково оптимізуючи цей процес, підприємства не просто нахабно крадуть кошти у громадян держави, а й залишають власних працівників без соціального захисту. За нового податкового кодексу унеможливлюється використання відомої схеми роботи успішних бізнес структур, оформлених не як юридична особа, а як десятки чи сотні фізичних осіб — підприємців. Різниця в оподаткуванні прибутків — колосальна.

Спільна мета підприємців та державної влади — вивести економіку України із затяжної кризи та забезпечити стабільне функціонування держави. Така мета вимагає консолідованих дій. Підприємці, з одного боку, висунули вимоги щодо ширших можливостей для розбудови бізнесу, а з другого — негативно ставляться до контролю держави за їх діяльністю. В пострадянських реаліях відсутність контролю — це вседозволеність дій. У нестабільних економічних умовах такі дії стануть згубними для суспільства. Отже, державна влада має повне право взяти процес оновлення економіки під свій контроль, забезпечивши таким чином ширші можливості підприємцям для реалізації власних інтересів. «Сьогодні у спрощеній схемі ще залишаються питання. Наскільки усі питання охвачені кодексом — покаже час. Якщо будуть перегини — їх вчасно буде виправлено», — обіцяє комітет.

Економіка України, побудована наразі на радянських принципах господарювання, абсолютно уникає світових тенденцій до використання новітніх технологій для збереження ресурсів, не кажучи вже про виробництва повного циклу з коефіцієнтом корисної дії, що близький до 100%. У першу чергу це відбувається через несприятливу податкову та законодавчу базу для процесів оновлення промисловості. Новий податковий кодекс велику увагу приділяє саме модернізації та амортизації виробництва. Реформа передбачає звільнення від оподаткування 80% прибутку підприємств, отриманого від продажу енергозберігаючого устаткування на митній території України.

Податковий кодекс — це масштабний документ, який регламентує основу життя суспільства — економіку. Одноголосне ухвалення та підтримка економічної конституції у суспільстві — це згубний індикатор диктатури влади. В нашій же державі здорові обговорення законодавства, публічні читання та діалог державної влади з представниками громадських організацій вказують на демократичність процесу прийняття рішень. Головне — щоб було менше політики і більше справи.

Андрій ПІНЧУК, народний депутат України.