Депутати приділяють недостатньо уваги питанням європейської інтеграції

На цьому під час «круглого столу»: «Поглиблення співпраці між Україною та Європейським Союзом: ключові виклики для парламенту та уряду» наголосив голова Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк. Водночас він зауважив: учорашня зустріч особливо актуальна на тлі чергового саміту Україна—ЄС, який відбувся минулого тижня. «Саміти не вирішують усі аспекти і проблеми, які виникають між Україною і ЄС, але є важливим політичним зібранням, яке дає поштовх у розвитку тих чи інших аспектів у наших взаєминах», — наголосив парламентарій.

«На жаль, на цьому «круглому столі» присутній тільки один народний депутат, — зауважив Борис Тарасюк. — Це свідчить про той інтерес, який мають народні обранці, фракції, загалом депутатський корпус. Це прикро констатувати».

Комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції один із чотирьох, в яких розглядаються всі законопроекти, що надходять до Верховної Ради. Але, за словами його очільника, тут не можуть накладати вето на законопроекти, які суперечать законодавству ЄС. «Ми вже не один рік намагаємося внести відповідні зміни до Регламенту Верховної Ради. Але, на жаль, наражаємося на спротив деяких народних депутатів і навіть фракцій. Це рівень ставлення депутатського корпусу і фракцій до діяльності парламентського Комітету з питань європейської інтеграції», — сказав Борис Тарасюк.

Під час «круглого столу» директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко презентував аналітичний звіт «Чому Європа має значення? «Європеїзація» законодавчого процесу та парламентських практик в Україні». Основна увага у ньому приділена питанням впливу процесів «європеїзації» на розвиток українського парламентаризму та законодавчу діяльність Верховної Ради. Аналіз охоплює три основні сегменти: розвиток парламентських процедур та практик під впливом європейських парламентських традицій; інституційні та процедурні перетворення, що виникли у законодавчому процесі у зв’язку зі здійсненням адаптації українського законодавства до права ЄС, а також «європеїзацію» процесу формування політики та ролі «європейського аргументу» у законотворенні.