Історія науки — це не лише яскраве світло великих відкриттів, а й насичена мороком низка гонінь на ентузіастів, що висували геніальні гіпотези, які з порога відкидали наукові й навколонаукові авторитети за принципом: «Цього не може бути тому, що цього не може бути ніколи!». Нині переслідування знайшли цивілізовану організаційну форму: єретиків уже не спалюють на багаттях на вулицях і площах — їх піддають остракізму в спеціально створеному ареопазі з досить екстравагантною назвою — Комітет із лженауки. Але суть залишається та ж сама — витлумачувати закони буття й природи, визнавати або не визнавати факти і явища можуть тільки яйцеголові адміністратори від науки. Сьогодні їхню позицію намагаються закріпити наші законодавці.
Біополя нема?
Узятися за перо мене спонукала поява у Верховній Раді законопроекту № 6299, яким пропонується заборонити діяльність різного роду провидців і екстрасенсів. Пропозиція не нова. Не згадуючи Середньовіччя, такий почин було зроблено у гітлерівській Німеччині — фюрер вважав, що тільки він один знає про майбутній розвиток світу й історії. Однак та ж історія свідчить: прогнози, деякі з точністю до одного дня, нехай зрідка, але все-таки були. А те, що будь-яке явище, яке безпосередньо або опосередковано стосується життєдіяльності людини, обростає спробами побудувати на їхній основі якийсь бізнес — це звична справа. Витрати, мабуть, неминучі.
Не торкаючись усього кола проблем, виступлю на захист екстрасенсів. З їхнім осудом періодично з’являються публікації в пресі. Доводи супротивників оригінальні: «Біополя немає, це гуманітарії його прийняли! Електромагнітне поле — будь ласка, воно є, якщо радіоприймач його приймає. А біополе — тільки екстрасенс, прилад його приймати не може»1. Дуже вже відверто сказано: немає приладу — немає біополя. Залишається тільки розвити думку: народилася людина незрячою — виходить, немає в природі світла й кольору.
Я не медик, не біолог, а той самий гуманітарій — юрист із пристойним стажем роботи слідчим і прокурором, значним досвідом наукових досліджень проблем організації правопорядку й боротьби зі злочинністю. Здавалося б, у зазначених рамках екстрасенси предметом інтересу не мають бути. Але про все по порядку.
Уперше я познайомився з екстрасенсами в середині 80-х років минулого століття. Було поставлено єдину ціль — використати їхні здібності у розкритті злочинів. У своїй більшості екстрасенси спеціалізуються на діагностиці й лікуванні хвороб. Уже тоді виникали питання про шахрайство. За одним з матеріалів, що надійшли в міліцію, для оцінки здібностей екстрасенса було проведено щось на зразок експертного обстеження в обласному онкодиспансері. Достовірність результатів вразила знаних фахівців.
У рамках теми відзначу виявлений феномен — екстрасенс, лише прикладанням рук до тіла обстежуваних, визначав негативні риси їхнього характеру (брати участь у продовженні експерименту виявили бажання лікарі. Оцінки характеру колег були визнані абсолютно адекватними). Немає необхідності пояснювати, що дуже часто успіх усього розслідування залежить від першого допиту підозрюваного, від уміння слідчого встановити з ним психологічний контакт. У професіонала це найчастіше виходить. Але на набуття досвіду йдуть роки, і оволодівають такою майстерністю далеко не всі. А тут в екстрасенса за лічені хвилини всі душевні таємниці як на долоні.
Душа як на долоні
Експерименти з визначення характеру переконливо довели: «душа» людини має суто матеріальну основу. А якщо так, треба ставити завдання з її розшифровки, не відмахуватися від рішення надуманим посиланням на лженауку, незнання фізичних законів і відсутність відповідних приладів, а шукати планомірно й цілеспрямовано, пам’ятаючи, що дорогу подужає тільки той, хто іде. Сподіваюся, зрозуміло, що у вирішенні проблеми мають бути зацікавлені не лише криміналісти, хоча саме для них воно може виявитися більш ніж перспективним.
Було проведено експеримент з обстеження підозрюваних, що утримувалися на період слідства під вартою. Завдання ставили глобальне: визначити, чи скоїв заарештований вбивство. Розумію всю відповідальність, описуючи одержані результати, тому змушений зробити відступ. Багато екстрасенсів, як і інші народні цілителі, прояв незвичайних здібностей самі для себе пояснюють благословенням Бога. Звідси ціла низка етичних обмежень із застосування Божого дару. Поставлене завдання викликало в екстрасенса сумніви, пов’язані з його світоглядом. У мене склалося враження, що щодо чотирьох обстежених, підозрюваних у вбивстві, екстрасенс був згоден із висновками слідства, хоча й сказав, що нічого визначити не може. Однак після огляду ще одного підозрюваного впевнено заявив: «Ця людина насильства над іншою людиною не чинила». І дійсно, у ході розслідування обвинувачення в убивстві не підтвердилося. Від подальших експериментів екстрасенс відмовився.
За всіма канонами великої науки поодинокий епізод може виявитися лише випадковістю. Тим більше те, як визначив екстрасенс невинність підозрюваного у вбивстві (його засудили за крадіжку), залишилося таємницею. Але раптом! Раптом Ламброзо все-таки був правий.
У буремні дев’яності роки екстрасенсам, з якими ми працювали, загрожувала реальна небезпека з боку криміналітету, роботу довелося згорнути. Однак останнім часом з’явилася показова інформація в ЗМІ. Тому, перш ніж обговорювати законопроект про заборону діяльності екстрасенсів, депутатам було б корисно ознайомитися зі свіжими фактами допомоги екстрасенсів-ясновидців у виявленні жертв злочинців і самих злочинців. Фактами не віртуальними, а реальними, підтвердженими відповідальними працівниками правоохоронних органів.
...А тепер факти
Так, у Росії екстрасенс за закривавленим наручним годинником змогла визначити місце роботи жертви маніяка, труп якої вважався невпізнаним, а потім і місце перебування самого вбивці. В іншій справі екстрасенс привела працівників міліції в підвал житлового будинку, де під листом іржавого заліза маніяк сховав тіло зґвалтованого й задушеного шестирічного хлопчика. У цей момент на місце злочину прийшов убивця, і його одразу затримали. (Докладніше див.: «Аргументы и факты в Украине». — 2010. — № 12. — С.30. WWW.AІF.UA)
Не обділена екстрасенсами й Україна. В Сумах практикує жінка, яка всім, хто приходить на прийом, одразу заявляє: «Імен своїх не називайте! Що з вами трапилося, не кажіть! Я й сама все знаю. А зайва інформація працювати заважає». І дійсно розповідає про всі нещастя свого клієнта. Крім того, називає його ім’я, прізвище й дату народження.
До екстрасенса приїжджають правоохоронці з Москви. «Я навіть не знаю, про яку справу йтиметься, коли з ними працюю. Мені приносять на скляній пластинці крапельку крові, а я говорю їм, що побачила...» (Див.: Золотухина И. На страже закона — ведьмы и экстрасенсы./«Сегодня». № 49 (3473). 04.03.2010.)
Телевізійний канал Dіscovery періодично транслює передачі про екстрасенсів, що надають реальну практичну допомогу поліції США й Великобританії.
Прийнято вважати, що процес цивілізації підняв людину до вершин досконалості. Але насправді все не так однозначно. Так, дійсно, людство опанувало багато сил природи й продовжує переможно йти цим шляхом. Але чи стала досконалішою сама людина? Приклади з екстрасенсами та іншими унікумами, на жаль, свідчать про зворотне: людина, у міру покладання багатьох завдань забезпечення життєдіяльності на плечі створеної техніки, втратила низку найцінніших, природно властивих їй у минулому властивостей і здібностей. Узагальнюючи, можна стверджувати, що людина втратила основну якість — бути невід’ємною частиною природи, прямо взаємодіяти із природними об’єктами.
Чітко розумію труднощі, з якими стикається велика наука. Природа біополя не зрозуміла, як до нього підступитися, поки що невідомо. Але не можна на цій основі заперечувати феномен, інквізиторськими методами бити по руках тих, хто намагається вирішувати проблему. За великим рахунком ми не знаємо природи навіть земного тяжіння. Концепцій декілька, але це не заважає нам ходити й літати.
Так, із шахраями, що працюють на ниві екстрасенсорики, треба боротися. Але боротися із шахраями, а не з екстрасенсами, як це намагаються вчинити. Для цього доцільно зробити елементарну річ — встановити ліцензування екстрасенсорної діяльності. Після огляду здібностей реальних екстрасенсів візьмуть на облік, з ними можна буде встановити наукові зв’язки фахівцям, які присвятять себе розкриттю таємниці цього феномена. А для тих, хто спробує практикувати без ліцензії, вже передбачена відповідальність, аж до кримінальної, чинним законодавством. Плодити зайві закони потреби немає.
Борис РОЗОВСЬКИЙ, доктор юридичних наук, професор.
