Після того, як минулої суботи до наметів мітингуючих підприємців пришли Президент Янукович та прем’єр Азаров, ті, хто оголосив себе лідерами протестного руху, вимили Майдан — з милом і швабрами, показово і гротескно.

 

Це після того, як Янукович заявив про велику ймовірність ветування Податкового кодексу. Після того, як керівники країни пообіцяли дослухатися до всіх зауважень підприємців і підготувати правки в кодекс, які б їх задовольнили. Показове «прибирання» й заклики «вимити руки і викинути з вух усе», що сказав підприємцям Янукович, засвідчили — так звані лідери Майдану абсолютно не зацікавлені в накладанні президентом вето на Податковий кодекс. Навпаки — видається, ці люди хочуть, аби Податковий кодекс — в його нинішньому вигляді — таки був підписаний Януковичем. А як інакше можна розцінити дії тих, хто взяв на себе сміливість очолити Майдан-2. Коли їм говорять про можливість вето й готовність до діалогу, до пошуку компромісу, вони заявляють: та ні, ми вже не хочемо вето, ми хочемо розпуску парламенту та відставки Президента й уряду. Що це — дурість чи свідома провокація?

На моє глибоке переконання — друге. Я б готовий був повірити в недосвідченість чи романтичний максималізм тих «лідерів», якби не знав напевне, що їхні дії координуються з політичних штабів.

Із самого початку Майдан обрав чітку тактику — ніяких політичних гасел, виключно економічні вимоги. І це було правильне рішення. Однак усі прекрасно розуміють, що Майдан-2, цей самоорганізований протестний рух, який виник із низів, а не був ініційований у кабінетах політтехнологів, котрі обслуговують ту чи іншу політичну силу — добра нагода для деяких попіаритися, привласнити громадські ініціативу й під шумок, непомітно, підтягнути на Майдан свої політичні прапори....

На жаль, Майдан-2 так і не збагнув — коли ж, власне, це відбулося. А відбулося це тоді, коли зі сцени Майдану заявили про політичні вимоги, про те, що їх уже не вдовольняє одне лише вето... З цього моменту, переконаний, настав початок кінця Майдану... Дозволивши своїм лідерам озвучити політичні вимоги, які ті зачитали із шпаргалок, написаних штабними політтехнологами, підприємці загнали себе в глухий кут.

Тому що тим, хто писав ті шпаргалки, абсолютно байдуже — буде заветований Податковий кодекс чи ні, будуть підприємці, які вже більше тижня мерзнуть на Майдані, мати можливість нормально працювати, не ховаючись у «тінь», чи ні, зможуть вони, врешті-решт, годувати свої сім`ї, чи будуть змушені згортати свій маленький бізнес...

Головне для тих, хто домігся політизації Майдану — зчинити бучу, ініціювати політичні потрясіння та соціальний неспокій у суспільстві. Адже чим гірше в державі, тим краще для них...

Отже, тепер маємо ситуацію — Майдан-2 може перетворитися на багалан зі швабрами та відрами...

Доки не пізно, підприємцям необхідно усвідомити — не можна підігравати тим, хто мріє про реванш й використовує протестні настрої суспільства у власних цілях. Доки не пізно, слід відмовитися від усіх політичних гасел та твердо стояти на своїх економічних вимогах. Інакше ті, хто, ризикуючи своїм бізнесом, своїм майбутнім, з’їхалися з усієї України на Майдан незалежності, вимушені будуть повернутися додому ні з чим. І Майдан-2 перетвориться на «пшик» — на велику втіху сьогоднішній владі..

Олег ЛЯШКО, народний депутат України.