Секрет депутатського довголіття

— Уперше депутатом Яполотської сільської ради мене обрали, коли мені було двадцять чотири роки, — згадує. — Я тоді працював заступником голови колгоспу «Зоря». Ніколи не забуду, як мати мені, вже дорослому, порадила: «Синку, до тебе звертатимуться з різними проблемами люди. Будь уважним до них. Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставились до тебе». Так само научала вона і моїх братів Михайла й Анатолія, коли їх обрали сільськими головами.

Ці слова стали особистою «конституцією» Валентина Кроки, який в органах місцевого самоврядування з 1985 року — тоді обіймав посаду голови виконкому Березнівської районної ради. Хоч би на якій посаді працювала ця людина (В. Крока був першим заступником, донедавна — заступником голови Рівненської обласної ради), ніколи не помічала за ним зверхності чи пихатості, на що, на жаль, ще страждають деякі високопосадовці. Завжди уважний до людей — їх, працюючи в обласній раді, приймав завжди, бо знав: якщо людина подолала кілометри до Рівного, отже, вона розраховує на допомогу.

Мабуть, якби я взялася перераховувати всі добри справи, які зробив для мешканців області (не лише Березнівського району, де балотується) Валентин Крока, то вони не вмістилися б у рамках цієї публікації. Назву бодай кілька. Добрим ангелом-хранителем вважають Валентина Івановича рівнянин Володимир Мартинчук і четверо його доньок. Адже у важкий час, коли сім’ю спіткало велике горе (після пологів, народивши трійню дівчаток, померла дружина В. Мартинчука, а вдома ще була маленька донечка), коли вдівцю потрібно було одному виходити й виховати чотирьох малят, В. Крока допоміг Мартинчукам отримати квартиру. Підсобляв і цікавився долею цієї сім’ї і надалі. Тепер дівчатка підросли, дають собі раду; найстарша Марійка — студентка, тут усе гаразд. І цьому радіє Валентин Іванович.

Якось маленька дівчинка-сирота подарувала В. Кроці найцінніше, що мала, — старенького іграшкового зайчика, останній подарунок мами. З’ясувалось, що саме Валентин Іванович допоміг її сім’ї виїхати із зони конфлікту на Кавказі. Тоді сім’я залишилась без даху над головою і засобів до існування. А в Рівному переживала за них старенька бабуся, пенсії якої ледве вистачало, аби самій звести кінці з кінцями, а не те, щоб підсобити їм коштами на квитки. Валентин Іванович знайшов спонсорів, допомогли. Тепер у переселенців усе гаразд. Дівчинка стала дорослою, запросила Валентина Івановича на весілля...

У нашій редакційній пошті є листи, в яких люди високо оцінюють моральні якості свого депутата. Без сліз не можна читати листа від Анатолія Плескача з міста Березне. Молодий ще чоловік мав великі проблеми з нирками — тричі на тиждень змушений був їздити на гемодіаліз до Рівного, в обласну лікарню. Порятунок, казали лікарі, був в операції з пересадки нирки.

— Її погодилася дати мені сестра, — пише Анатолій. — Але кошти на операцію з пересадки нирки потрібно було шукати. Наша сім’я їх не мала. І тут допоміг Валентин Іванович Крока, чим вирвав мене з обіймів смерті. Я і мої рідні скільки житимемо, стільки проситимемо в Бога здоров’я цій чуйній людині...

Ось такі відгуки й думка людей, переконана, сприяли високому депутатському іміджу Валентина Кроки. Тож на недавніх виборах до місцевих рад він не ховався, як дехто, за партійними списками, а балотувався як мажоритарник у Березнівському районі, де колись працював і де люди добре його знають. І переміг — представляє інтереси своїх виборців у Рівненській обласній раді.

— Вважаю, хто працював для громад, той без проблем став депутатом, а хто тільки обіцяв, той, як то кажуть, «пролетів» на нинішніх виборах, — зазначає В. Крока. — На мою думку, до місцевих рад потрібно обирати за мажоритарною системою, тоді виборці бачать, за кого голосують, хоча я також пройшов до облради за партійними списками. Дуже радий з того, що чимало моїх учнів теж обрані депутатами, — продовжує Валентин Іванович. — До обласної ради — Алла Черній, до Рівненської районної — Світлана Турченюк, Рівненської міської — Едуард Галайчук, кустинським сільським головою Рівненського району став Віктор Юрчик.

У нинішній каденції я очолив постійну комісію з питань місцевого самоврядування, розвитку територій та європейської інтеграції.

До речі, В. Крока накопичив великий досвід роботи в місцевому самоврядуванні, чим поділився у брошурах, виступаючи перед слухачами курсів підвищення кваліфікації сільських, селищних голів, працівників рад Рівненщини. Він брав активну участь у парламентських слуханнях з обговорення проекту закону про місцеве самоврядування в Україні, про службу в органах місцевого самоврядування, а також про здоровий спосіб життя. І хоча за нинішнього політичного розкладу не посів керівної посади в апараті Рівненської обласної ради, каже, все одно не менш сумлінно працюватиме на благо своїх виборців. Адже їхня довіра для нього багато значить.

 

Рівне.