На розгляд найближчої сесії Волинської обласної ради пропонується винести Програму «Відновлення та догляд за внутрішньогосподарською меліоративною мережею, переданою у спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст, районів Волинської області на 2011—2015 роки».

 

Замість каналів — лісосмуги

Якщо їхати з Луцька в Любешів, Любомль чи Шацьк, подорожній обов’язково зверне увагу на чіткі квадрати чагарників на рівних, як стіл, поліських полях. Це не лісосмуги, а зарослі кущами і деревами меліоративні канали. Чому так сталося? Чому виходять із ладу меліоративні системи, на споруджування яких держава свого часу витратила сотні мільйонів карбованців і які дали змогу ввести в сільськогосподарський обіг сотні тисяч гектарів колись заболочених земель? Щоб зрозуміти суть проблеми, зробимо невеличкий історичний екскурс.

У радянські часи право власності на внутрішньогосподарські канали, насосні станції, дамби та інші гідротехнічні споруди, які призначалися для регулювання водно-повітряного режиму осушених ґрунтів на сільгоспугіддях, належало колгоспам. Вони за свої кошти і власними силами виконували ремонтно-доглядові роботи та утримували внутрішньогосподарську меліоративну мережу. Всі надлишкові води з цієї мережі відводились у міжгосподарську (державну) меліоративну мережу, догляд та експлуатацію якої здійснювали і здійснюють нині управління водного господарства Держводгоспу України.

У 1990-х роках в області більшість колективних сільгосппідприємств розпалася. Після цього переважна частина недержавних каналів і споруд тривалий термін залишалася без господаря, частина, лише формально, перейшла до правонаступників. Як наслідок, основні меліоративні фонди області балансовою вартістю понад 900 мільйонів гривень більш як п’ятнадцять років залишалися без догляду. На осушених торфовищах не проводилась нарізка кротового дренажу, а на мінеральних ґрунтах — глибоке рихлення. Канали заросли чагарником, трав’яною рослинністю та замулилися. Це негативно позначилося на їхній пропускній здатності, і на сьогодні переважна їх кількість не виконує своїх функцій. Під час повеней та паводків підтоплюються, а іноді й затоплюються осушені сільгоспугіддя, руйнуються шляхи сполучення між селами, зазнають частих підтоплень та затоплень території населених пунктів і лісових масивів. Особливо це стосується поліських Любешівського, Ратнівського, Камінь-Каширського, Старовижівського та Шацького районів.

Через незадовільний технічний стан внутрішньогосподарської меліоративної мережі та гідротехнічних споруд неможливо здійснювати регулювання водно-повітряного режиму осушених ґрунтів, акумулювати воду для гасіння пожеж, які останніми роками досить часто виникають на осушених торфовищах. Усе це також негативно позначається на розвиткові сільгоспкультур у вегетаційний період. В окремі роки в осінньо-літній період частина врожаю гине через підтоплення.

Прикро констатувати, але в поліських районах області такий стан каналів уже призводить до вторинного заболочення, процес подекуди стає незворотним. Меліоративні системи припиняють діяти як єдине ціле, а це вже початок серйозної проблеми для регіону.

Новий власник — територіальна громада

Оскільки значна частина сільськогосподарських угідь (понад 30 відсотків) — меліоровані землі, такий стан справ із внутрішньогосподарською меліоративною мережею не залишився поза увагою уряду та Президента. У 2003 році було внесено зміни та доповнення до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», відповідно до яких внутрішньогосподарські меліоративні системи підлягали безоплатній передачі в комунальну власність. Була видана також постанова Кабінету Міністрів України про затвердження порядку безоплатної передачі в комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем колективним сільгосппідприємствам, що не підлягали паюванню.

На сьогодні 99 відсотків внутрішньогосподарських меліоративних фондів області передано в комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів — тобто визначився власник цих фондів.

У зв’язку з розвитком приватних сільгосппідприємств, фермерських та індивідуальних господарств, застосуванням ними малої механізації і впровадженням нових технологій обробітку земель останнім часом дещо покращилося використання осушених земель. Схожі обнадійливі приклади маємо в селах Погіньки Ковельського району, Нуйно Камінь-Каширського, Боратин, Романів та Липини Луцького, Грузятин, Боровичі та Копилля Маневицького, Підкормілля Любешівського, Гірники і Самари Ратнівського, Дуліби Турійського, Адамчуки Шацького та в низці інших населених пунктів області.

Прийнята 2007 року Програма «Відновлення та догляд за внутрішньогосподарською меліоративною мережею, переданою в спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст, районів Волинської області на 2008—2010 роки» передбачала співфінансування з обласного та районних бюджетів. Протягом терміну реалізації Програми було виділено 600 тисяч гривень з районних бюджетів за плану 2,8 мільйона. З обласного бюджету через складне фінансове становище кошти взагалі не виділялися, тому виконати в повному обсязі заплановані заходи не вдалося.

Чагарники рубатимуть безробітні

У запропонованій на 2011—2015 роки Програмі передбачається продовження робіт з відновлення внутрішньогосподарської інженерної інфраструктури меліоративних систем із збільшенням фінансування, а також людських та технічних ресурсів.

Для зниження собівартості ремонтно-відновлювальних робіт такі їх види, як видалення чагарників на меліоративній мережі та дамбах, очищення від замулення водопропускних споруд і дренажних гирл, виконуватимуть землекористувачі (землевласники) під керівництвом сільських та селищних рад, а також із залученням безробітних осіб, які стоять на обліку в центрах зайнятості.

А водогосподарські організації за потреби надаватимуть безкоштовні рекомендації та консультації стосовно технології виконання цих робіт, а також виконуватимуть роботи із застосуванням спеціальної техніки (екскаваторів, бульдозерів тощо) на договірній основі з власником внутрішньогосподарських каналів та споруд.

Сприятиме здійсненню цих планів і видане головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком розпорядження «Про налагодження системної співпраці водогосподарських організацій області з обласним центром зайнятості в питаннях організації оплачуваних громадських робіт».

Тепер слово за депутатами

Запропонована Програма «Відновлення та догляд за внутрішньогосподарською меліоративною мережею, переданою у спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст, районів Волинської області на 2011—2015 роки» спрямована на здійснення заходів з поліпшення технічного стану внутрішньогосподарських меліоративних фондів. Її виконання дасть змогу забезпечити надійне регулювання водно-повітряного режиму на осушених землях, запобігти їх підтопленню та затопленню під час повеней та паводків, підвищити врожайність сільгоспкультур на цих землях. Значно покращиться й еколого-меліоративний стан осушених угідь. 

Фінансове забезпечення Програми здійснюватиметься за рахунок коштів обласного і районних бюджетів та інших не заборонених чинним законодавством України джерел. Уже цього року в області в такий спосіб буде звільнено від чагарників і очищено 245 кілометрів меліоративних каналів. Оскільки на Волині таких каналів понад 13 тисяч кілометрів, то це лише початок великої роботи зі збереження родючості поліських земель.

До Програми внесено зміни і доповнення, узгоджені з постійною депутатською комісією обласної ради з питань сільського господарства, продовольства, інвестування села та земельних відносин. Комісія прийняла рішення відправити її для розгляду і затвердження на сесію обласної ради. Сподіваємося, що рішення депутатів буде позитивним.

Волинська область.

На знімках: одна із гідроспоруд Турської осушувальної системи; такий доглянутий вигляд має сьогодні Турський магістральний канал, який перебуває на балансі Держводгоспу України. А ось чи стане такою внутрігосподарська меліоративна мережа області, залежить від ініціативи і наполегливості місцевих громад.

Фото автора.