Для того, щоб створити народу гідні умови життя, потрібні, по-перше, актуальні й грамотні закони, по-друге — законослухняні й виховані громадяни.
Але чи ставив хтось перед загальноосвітньою школою таку мету? І взагалі, яке стратегічне завдання вона виконує?
Одинадцятирічка, вважаю, досі готує дітей до життя в світлому майбутньому. Пам’ятаєте: створення матеріально-технічної бази; прискорення науково-технічного прогресу; виховання нової людини.
Ось таку собі «нову людину» і ростить українська ЗОШ. Тобто вона і її програма, зокрема, досі орієнтовані на виховання будівників комунізму — гвинтиків, озброєних знаннями. Інакше кажучи, наша освіта поставлена з ніг на голову: наголос зроблено не на вихованні культури, а на прищепленні знань. Саме тому ми й тупцюємо 19 років на місці.
Гадаю, нема потреби доводити і ще одну істину: знання спрямовані на здобуття, культура — на збереження. І дбати про перше на шкоду другому те саме, що будувати дім без фундаменту.
Усе, що здобуте знаннями, виявиться знеціненим відсутністю культури.
Школа повинна, передусім, виховувати громадянина й тільки потім — носія знань. Головними шкільними предметами мають стати не фізика з математикою, чи хімія з біологією, а порядність, законослухняність і громадянська свідомість. Відповідно до цих вимог мають бути переглянуті й зміст шкільної програми, і методика.
Наша багатостраждальна школа пережила силу-силенну усіляких реформ, проте жодна з них ані на йоту не змінила її хибної суті.
Київ.
