Верховна Рада ухвалила в першому читанні проект закону про внесення змін і доповнень до статті 212 Сімейного кодексу, якими передбачається встановити мораторій на всиновлення українських дітей-сиріт іноземцями. Законопроектом обмежується всиновлення громадянами тих держав, з якими не укладено двосторонні міждержавні договори про співробітництво з питань усиновлення, окремо обмежується усиновлення дітей з України особами без громадянства. Мораторій не розповсюджуватиметься лише на іноземців, котрі є родичами дитини або перебувають в офіційному шлюбі з батьком чи матір’ю дитини. Однак дискусія довкола цього законопроекту не дає однозначної відповіді, діятимуть запропоновані зміни в інтересах дітей чи навпаки?

Законопроект внесено групою народних депутатів — членами Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму — Павлом Костенком, Євгеном Сусловим (БЮТ) та Катериною Лук’яновою («НУ—НС»). Передбачається, що заборона матиме виключно тимчасовий характер — до ратифікації Україною Гаазької міжнародної конвенції про всиновлення та укладання відповідних міжнародних договорів, які мають врегульовувати всі суперечливі моменти: право на всиновлення, громадянство всиновлених дітей, обов’язок усиновлювачів інформувати про життя прийомних дітей, право офіційних представників України на доступ до всиновлених дітей та низку інших питань. Нині із жодною країною такі угоди ще не підписано, в тому числі і з США та Італією, які лідирують за кількістю усиновлених дітей з України. «Дієвого механізму контролю за перебуванням усиновлених українських дітей немає. Ті звіти, які надаються до консульських установ, нічого не проясняють, бо діє таємниця всиновлення, — вважає Є. Суслов. — Окрім того, маємо численні факти про те, що всиновлення українських дітей іноземцями стає прибутковим бізнесом, хоч як страшно про це казати. Всиновити дитину в Україні сьогодні дуже важко. І це неправда, що іноземці всиновляють лише дітей-інвалідів. Тоді як в Україні існує черга на всиновлення».

Законопроект удалося ухвалити в першому читанні з другої спроби, втім, розуміння в його потребі мають представники різних фракцій, у тому числі й тих, які входять до парламентської більшості. «Є приклади, коли з Херсонського дитячого будинку іноземці всиновили дітей, в яких є родичі — бабуся і дідусь. І тому треба зробити більш жорсткими норми щодо міждержавного всиновлення», — каже депутат-комуністка Катерина Самойлик.

«Нещодавно мене хотіли вдочерити, — розповіла 15-річна Аліна, вихованка однієї зі шкіл-інтернатів Запорізької області. — Приїхали подружжя американців, віруючі, вони хотіли взяти двох дітей — хлопчика і дівчинку. Здається, будь-кого. Ми тоді були в літньому таборі. Вони приїжджали до нас у табір з подарунками, а через місяць уже був суд. Але я навіть жодного разу не була в них у гостях в Америці. Перед судом я відмовилася від усиновлення, бо в мене тут є родичі — бабуся, тітка. А хлопець поїхав».

Згода самої дитини на всиновлення, за українськими законами, потрібна у віці старше 10 років. «Поодинокі факти сексуального насильства українських дітей в іноземних сім’ях знайшли широкий розголос в Україні та за кордоном і не можуть залишити парламентаріїв байдужими до долі дітей, — ідеться в пояснювальній записці до законопроекту. — Дієвого механізму контролю за умовами перебування всиновлених іноземцями українських дітей не існує». За даними Міністерства сім’ї, молоді та спорту, у 2009 році було три випадки скасування іноземного всиновлення (щодо старших дітей). Водночас є сотні випадків, коли діти з України щасливо знайшли за кордоном нову родину, вилікувалися від складних хвороб. Дітей-інвалідів усиновлюють здебільшого лише іноземці, українці хочуть взяти в родину здорове маля і як правило віком до трьох років.

«Питання про ратифікацію Гаазької конвенції — політичне, чотири рази у Верховну Раду вносили законопроекти про захист дітей і співробітництво у сфері міждержавного всиновлення, але жодного разу парламент не підтримав ці законопроекти, — зазначає заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Світлана Толстоухова. — В Україні є два шляхи: перший — ратифікувати Гаазьку конвенцію, яку сьогодні ратифікувала 81 країна світу, другий шлях — укладання міжурядових угод. Із жодною країною сьогодні, з якою здійснюємо міждержавне всиновлення, таких угод немає. Але якщо зупинимо міждержавне всиновлення, діти-інваліди, які мають право бути всиновлені, не будуть усиновлені».

«Цим законопроектом ми стимулюємо владу активніше підписувати міждержавні угоди, — переконаний заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко. — Якщо з якоюсь країною підписали міждержавну угоду, то дозволяємо сім’ям усиновляти наших дітей і контролюємо долю цієї дитини. Якщо не підписана міждержавна угода, тоді всиновлення не відбувається. Ми повинні захищати долю наших дітей, їхнє майбутнє і безпеку не лише в Україні, а й за її межами».