В Україні стартувала вже традиційна щорічна кампанія «Шістнадцять днів проти насильства». Триватиме вона до 10 грудня. Цього разу її гаслом став заклик «Не мовчіть!». Організатори адресують його до всіх, хто зіткнувся із цією проблемою, але з певних причин так і не наважився про це заявити.

— Досвід по всьому світу показує, що мовчання — це кращий товариш домашнього насильства. Коли все суспільство вірить у те, що «сімейні справи» не повинні виноситись за межі родини, жорстокість продовжує поширюватись, — каже Постійний Координатор Системи ООН в Україні Олів’є Адам. — Світовий банк з’ясував, що у всьому світі жінки від 16 до 44 років страждають від зґвалтувань та жорстокості в сім’ї значно частіше, ніж від автомобільних аварій, раку, воєн та малярії разом узятих! 

За даними національної кампанії «Стоп насильству!», протягом одного року побутове насильство в Україні стає причиною 100 000 днів госпіталізації та 30 000 звернень у відділення травматології. Хоча це — біда всіх без винятку країн, у нас через замовчування жертвами своїх образ ця проблема відчувається особливо гостро. Для порівняння, щороку від жорстокості у сім’ї гине майже тисяча українок, у той час як у Франції цей показник майже вдесятеро нижчий (141 жінка). 

— За дев’ять місяців цього року в Україні зареєстровано понад 82 тисячі 500 звернень щодо насильства у сім’ї, — каже міністр у справах сім’ї, молоді і спорту Равіль Сафіуллін. — Із них абсолютна більшість (понад 74, 5 тисячі звернень) надійшли від жінок. Тому, очевидно, що більш уразливими є саме жінки. А насильники у нашому суспільстві переважно мають чоловіче обличчя.

Між тим, погоджується пан міністр, наведені цифри — це лише вершина айсберга проблеми. Адже далеко не всі знаходять в собі сили заявити про негаразди у сім’ї і звернутися по допомогу до професіоналів. Усьому виною — сформована роками так звана культура сорому. Коли жертви ладні мовчки терпіти насилля, аби тільки не стати «білою вороною» і не осоромитися перед суспільством. А от психологи переконують: агресія і жорстокість це навіть більша проблема кривдника, аніж жертви. Адже це прояв його слабкості, а часом і психічних розладів.

Киянка Марина понад рік терпіла витівки свого чоловіка. Численні синці та моральний пресинг — стали для неї буденною справою. «Соромно було зізнатися комусь, що мене чоловік лупцює. Та й, якщо чесно, я постійно думала, що це в нього востаннє, знаходила виправдання його діям... Але одного разу мене як перемкнуло: чому я дозволяю так із собою поводитися. Спробувала правоохоронні органи долучити». Але і тут, каже жінка, замість того, щоб вплинути на чоловіка, люди у погонах почали тиснути на неї.

— Почали мене вмовляти забрати свою заяву. Буцімто, це наша особиста справа, і розбиратися ми самі маємо... Інші радили забрати дитину і піти геть із квартири, мовляв, чоловік мене просто вбити одного дня може. Але ж куди мені було іти...

Наступного тижня Марину із чоловіком мають офіційно розлучити. Але прощати образи своєму «колишньому» жінка не збирається. Каже, доведе справу до кінця, скільки б кіл пекла їй ще не довелося пройти. У її планах — відправити чоловіка на примусову програму корекції. «Через суд змушу його лікуватися. Можливо, полегшу життя його майбутній дружині. І їй уже не доведеться пройти через увесь той жах, який випав на мою долю».

Отож, якщо ви або хтось із ваших знайомих стали жертвою насильства — не мовчіть! Звертайтеся по допомогу до відповідних установ та організацій. Не знаєте із чого почати — зателефонуйте на безкоштовну «гарячу лінію» з питань запобігання насильству та захисту прав дитини — 0 800 500 335 або з мобільного на короткий номер 386 (для абонентів МТС, Лайф та Київстар безкоштовно). Тут вас вислухають, нададуть психологічну допомогу, а за потреби і юридичну консультацію. До речі, 25 листопада, 2 та 9 грудня на «гарячій лінії» консультаційні послуги надаватимуть представники Департаменту громадської безпеки.