З одного боку, зручно, що не всі підприємці вийшли на Майдан. Дорогою на роботу, приміром, не підготовлена до раптового похолодання змогла купити на добре знаній ятці рукавички. Увечері, повертаючись додому, візьму, як звикла, фруктів. З другого — все-таки... чому, коли одні тимчасово «прикрили лавочку» й приїхали до Києва стояти за свої права, на столичній Шулявці торгівля вирує?
Звернулася із цим питанням до продавців. «Ми тут люди маленькі, — каже пані Тетяна. — І хоча не проти піти, постояти з людьми, підтримати їх, але у нас тут такий принцип: якщо хтось один вийшов на роботу, чому він має працювати, а ми маємо бути закриті?». Щоправда, припускає вона, можливо, не останню роль відіграє в цьому питанні і банальна людська жадність. Якби ж усі закрилися, то особисто Тетяна поїхала б на Майдан і стояла там стільки, скільки було б вільного часу. Незважаючи навіть на те, що має маленьку дитину. Жінка працює тут уже років десять. Каже, за цей період не пригадує особливого простою, за винятком часів, коли мали статус «погорільців». А з приводу тих, хто виходить на роботу, натякнула: «запитайте у «наших» в’єтнамців, чому, поки українці борються за їхні права, вони виходять на роботу».
Із в’єтнамцями розмова не склалася: «сільно мало говоріть», — почула у відповідь. Інша жінка-пенсіонер не захотіла назватися, але поскаржилася, що має інвалідність. Грошей не вистачає навіть на ліки, а стояти на мітингу з паличкою все одно не змогла б.
Продавщиця фруктів, Інна Захарова, мусить працювати на вимогу роботодавця, однак увечері заїжджала на Майдан і пропонувала свою допомогу. Грошей не давала, але возила харчі і теплий одяг. Запропонувала кільком людям переночувати у себе вдома, та вони відмовилися, сказали, що їм треба триматися разом. Мовляв, якщо розпорошуватися, то міліція розжене.
«Багато ринків закрилося, — роздумує жінка, чому «Шулявка» працює? Не знаю. Немає у нас єднання». З приводу того, чи зможуть підприємці досягнути поставлених цілей, відповідь у неї однозначна: «Це буде можливо, якщо нас(!) підтримає народ».
У передноворічний період торгують не надто жваво. Моя співрозмовниця, пані Тетяна, припускає, пов’язано це з тим, що люди притримують гроші на святковий стіл. Тож, каже, вдень заробляє близько півсотні гривень, які витрачає одразу ж у магазині — «на сардельки, хліб, молоко». А пані Інна стверджує, що денний заробіток не такий уже й суттєвий, якщо йдеться про те, аби витратити цей день на боротьбу за свої права.
