За оцінками Світового банку, в результаті дорожньо-транспортних пригод Україна щорічно втрачає майже дев’ять мільярдів доларів. Офіційна статистика свідчить, що смертність на вітчизняних шляхах перевищує смертність від онкологічних, серцево-судинних та інфекційних захворювань.
— Жахливі цифри й факти, — зізнається наш співрозмовник, відомий автоексперт, член Громадської колегії з безпеки дорожнього руху при Департаменті ДАІ МВС України Олександр Фоменко. — Як відомо, Генеральна Асамблея ООН оголосила кожну третю неділю листопада Всесвітнім днем пам’яті жертв дорожньо-транспортних пригод. За кількістю таких жертв Україна, до речі, посідає п’яте місце в Європі. Проте, хоч як прикро, на державному рівні це нікого не хвилює. Взагалі складається враження, що проблема безпеки дорожнього руху потрапляє в центр уваги наших державних керманичів тільки під час резонансних ДТП, як це було, скажімо, в Марганці. Та минає певний час, і хаотична активність відповідних міністерств, відомств й установ поволі стихає. Знову верх беруть каральні методи ДАІ, які не мають кардинального впливу на аварійність, а на державному рівні й далі відсутня системна робота в сфері безпеки дорожнього руху, як, до речі, і її фінансування.
— Тож який вихід із такої ситуації?
— Досить найперше втілити в життя рекомендації Генеральної Асамблеї ООН, зокрема, резолюцію її 60-ї сесії.
У цьому документі державам—членам ООН пропонується заснувати на національному рівні головну інституцію з питань безпеки дорожнього руху, розробити національний план дій щодо зменшення кількості випадків травматизму внаслідок ДТП, забезпечити необхідну інформованість населення з цієї проблеми, впровадити належні методи відстежування та оцінки проведених заходів.
На превеликий жаль, Україна на державному рівні й досі не зреалізувала жодної з цих рекомендацій. У Німеччині, наприклад, цю важливу проблему контролює особисто федеральний канцлер. І там тяжкість ДТП за останні роки значно зменшилася, як і кількість загиблих у дорожніх трагедіях, — більш як у чотири рази. Переймаються питаннями безпеки дорожнього руху й президенти США, Російської Федерації. До речі, наші східні сусіди стали ініціаторами прийняття Генеральною Асамблеєю ООН резолюції, якою 2011—2020 роки оголошено десятиліттям дій за поліпшення безпеки дорожнього руху.
Як уже неодноразово зазначалося, створена в нас на підставі відповідної постанови Кабміну Координаційна рада з питань безпеки дорожнього руху спромоглася у вересні нинішнього року провести лише установче засідання. А далі, як то кажуть, — ані пари з уст.
Крім того, в багатьох країнах нині успішно діють національні науково-дослідні установи. В Росії, зокрема, крім Науково-дослідного центру безпеки дорожнього руху, створено ще й дирекцію з упровадження державної програми, спрямованої на зменшення аварійності. Свого часу в Україні в системі МВС також успішно діяв Науково-дослідний центр БДР. За серію актуальних розробок у сфері безпеки дорожнього руху його авторському колективу було навіть присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. Однак 2005 року з ініціативи тодішнього керівництва ДАІ цю наукову установу ліквідували, створивши на її базі своєрідний «бізнесовий» центр, який став під замовлення торгувати індивідуальними номерними знаками, різноманітними бланками, дозволами тощо. Здавалося б, держава, врахувавши ситуацію, покладе розв’язання проблем безпеки дорожнього руху на діючий у системі Мінтрансзв’язку України ДержавтотрансНДІпроект. Нічого подібного не сталося. Відсутні будь-які розробки і рекомендації і з боку МОЗ України. Водночас ВООЗ систематично готує доповіді й пропозиції з профілактики аварійності на розгляд Генеральної Асамблеї ООН. Не здійснюється у повному обсязі передбачене ст. 20 Закону України «Про дорожній рух» навчання різних груп населення правилам дорожнього руху. Певні профілактичні заходи щодо запобігання аварійності на автотранспорті проводять лише співробітники ДАІ. Що стосується ЗМІ, то тут, як правило, з’являються шокуючі повідомлення про резонансні ДТП або «смажені» факти про випадки хабарництва в ДАІ. Зрозуміло, що за такого стану інформаційно-просвітницької роботи не може бути й мови про підвищення рівня свідомості учасників дорожнього руху.
— Олександре Яковичу, наші читачі вже поінформовані про звернення до Президента України провідних вітчизняних учених, представників громадських організацій з конкретними пропозиціями стосовно підвищення рівня безпеки на автошляхах держави. Яка подальша доля цього звернення?
— На превеликий жаль, — сумна. Адже спрацювала роками відшліфована славнозвісна радянська бюрократична схема. Як стало відомо з достовірних джерел, після розгляду звернення в адміністрації Президента його переадресували в МВС України, чомусь вказавши «за належністю». А звідти, недовго думаючи, відправили на розгляд керівництву департаменту ДАІ. Врешті-решт, звернення поважних фахівців та представників громадськості до Президента України лягло на стіл виконавця — керівника центру БДР. А це відомство, як я вже наголошував, являє собою бізнесову структуру.
Було б, як то кажуть, смішно, якби не так болісно й тривожно. Представники найвищого органу державної влади, які оголосили себе реформаторами, м’яко кажучи, вчинили не по-державному. Адже увагу Президента було сконцентровано на тому, щоб аварійність на вітчизняних автошляхах та тяжкість її наслідків розглядати як загрозу безпеці України. Тому й вносилась пропозиція підпорядкувати вже згадану Координаційну раду з питань безпеки дорожнього руху безпосередньо Президенту України з наданням їй статусу національної. А для забезпечення ефективної діяльності створити Державний науково-дослідний інститут з проблем безпеки дорожнього руху. Звісно, для цього необхідні кошти з державного бюджету. Але хіба можна порівняти ці витрати з ціною людських життів та економічними збитками? Адже Україна щорічно втрачає в ДТП майже 9 млрд. доларів. Прикро від того, що смерть під колесами автомобілів працездатного населення України викликатиме й надалі у владних мужів не більш як крокодилячу сльозу.
Розмову вела Тетяна КОРН.
