Луганщина трохи почервоніла

Річ у тім, що ще в лютому, після того як Олександр Антіпов пішов з посади глави облдержадміністрації, говорили, що у вивільнене крісло, найпевніше, сяде Володимир Пристюк, який працював на той момент заступником голови обласної ради. Але сталося несподіване: високу керівну посаду Віктор Янукович віддав Валерію Голенку, а Пристюка сесія затвердила на посаді голови облради. Проте кулуарні розмови про швидке призначення Володимира Пристюка головою облдержадміністрації продовжували підігрівати цікавість і через майже вісім місяців стали реальністю. Напередодні першої після виборів обласної сесії Президент України призначив на посаду глави облдержадміністрації Володимира Пристюка, а сесія затвердила Голенка головою облради. Альтернативної кандидатури не було. Одне слово, прогнози справдилися, Володимир Пристюк і Валерій Голенко обійняли ті посади, які їм і пророкували відразу після приходу до влади Віктора Януковича. До речі, подейкували, що Валерій Миколайович особливо й не прагнув очолити регіон і нібито від цього відмовлявся, бо йому більше до душі робота з органами місцевого самоврядування. Але таким було рішення Партії регіонів, і він йому підкорився.

Дехто вважає, що Валерій Миколайович не впорався зі своїми обов’язками, тому Президент і вирішив його звільнити. З такою точкою зору не згодний голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов. «Думаю, що це і не заохочення, і не покарання, — вважає народний депутат. — Це, насамперед, пошук ефективної системи управління, яка б дала більший результат. Президент, мені здається, зробив цілком правильну пропозицію, розставивши у такий ось спосіб керівників вищої ланки управління в Луганській області й визначивши кожному свій напрям роботи залежно від ефективності їх діяльності в тому або іншому напрямі».

Здавалося б, рокіровка, що відбулася, навряд чи спричинить істотні зміни в житті області. Адже Володимирові Пристюку доведеться працювати в команді, котра майже не змінилася за останні роки, якщо мати на увазі склад виконавчої влади, депутатський корпус та інші структури. Проте Володимир Миколайович з перших днів своєї роботи на новій посаді займається економікою й соціальними проблемами регіону, діючи не як політик, а як гарний господарник. А це обнадіює.

Напрочуд швидко «устаканилось» і навколо виборів міського голови Луганська, хоча скандал тут за підсумками виборів вибухнув неабиякий. Регіонал Сергій Кравченко всього на 21 голос обійшов комуніста Спиридона Кілінкарова, і останній обвинуватив свого конкурента у фальсифікації. Однак суд усе-таки закріпив перемогу за Кравченком. Хоча, за оцінкою ЛВВ КВУ, вибори міського голови в Луганську відбувалися так, що їхня легітимність сумнівна. Порушення, у тому числі протиріччя в протоколах підрахунку голосів на окремих ділянках, без сумніву, були. За різниці голосів між переможцем і тим, хто посів друге місце, в 21 голос такі порушення, безумовно, могли вплинути на результати виборів. І факти, про які заявляли спостерігачі однієї зі сторін, на думку Луганського відділення Комітету виборців, не були належним чином перевірені жодним із державних органів. Більше того, їх фактично зам’яли, припинивши перевірку за рішеннями судів. У результаті передбачені законом для подібних випадків можливі процедури перерахунку голосів, визнання результатів виборів на окремих ділянках недійсними або призначення повторного голосування не були використані. Натомість проводилися дії, які можна розцінювати як торг із «відступним» за відмову від захисту результатів голосування — комуністам привселюдно запропонували різні посади. Зокрема, визнавши той факт, що половина виборців проголосувала за кандидатуру Кілінкарова, Кравченко запропонував комуністам посаду голови міської ради. Питання має вирішитися на сесії, що відбудеться наприкінці листопада. Поки що комуністи думають над кандидатурою.

Варто зазначити, що Компартія на виборах до місцевих рад мала безумовний успіх. Її партійні списки були другими в більшості міст області, а висуванці комуністів перемогли в семи населених пунктах, у той час як депутатський корпус тут здебільшого складається із прихильників Партії регіонів. Луганські політики і спостерігачі вважають, що на місцевому рівні наступні чотири роки КПУ буде якщо й не системною, то принаймні найдієвішою опозицією Партії регіонів у Луганській області. І це вже помітно по перших сесіях міськрад, що відбулися минулого тижня.

Утім, якби на виборах переміг Спиридон Кілінкаров, навряд чи він довго затримався б на посаді міського голови. Луганськ має гіркий досвід, коли вже двічі неугодні керівники міста під дією депутатів залишали керівне крісло задовго до кінця своєї каденції. З другого боку, Кілінкаров не є ортодоксальним комуністом. У його особі багато хто побачив «не спекулянта симулякрами радянського минулого, а нормального українського лівого політика». Луганський політичний оглядач Костянтин Скоркін, наприклад, вважає, що за особистими якостями Кілінкаров «політик «американського типу», дуже рідкісного в Україні, він як риба у воді почувається і в студії загальнонаціонального канала, і на зустрічі з бабусями Кам’янобрідського району». Крім того, відкритий діалог з бізнесом, що веде Кілінкаров, — безсумнівна ознака розумового оздоровлення Компартії, адже на «бий буржуїв» далеко не виїдеш. А от шляхом діалогу домогтися від бізнесу підтримки соціальних програм — нормальна європейська практика. Іншими словами, вважає Костянтин Скоркін, Кілінкаров продемонстрував те, чого катастрофічно бракує Компартії, — цивілізований вигляд і прагматизм. Своєю успішною участю у виборах він довів, що страх перед «осучасненням» партії у керівників КПУ, які бояться розгубити голоси консервативних пенсіонерів, безпідставний.

У результаті з 76 депутатів Луганської міськради Партія регіонів одержала 61 мандат, КПУ — 10, по два — «Фронт змін» і «Сильна Україна» та один — УСДП. У Луганській облраді Партію регіонів представляють 106 осіб із 124 депутатів, КПУ має 13 «багнетів», «Сильна Україна» — чотири й один депутат представляє УСДП.

Луганськ.