«Голос України» вже розповідав про смерть молодої жінки у реанімаційному відділенні Чернівецької обласної лікарні. За висновками лікарів, вона померла від аліментарної дистрофії, простіше кажучи — від виснаження і голоду. Це сталося приблизно через місяць після пологів, які відбувалися не в лікувальному закладі, а в неї вдома, у с. Котелеве Новоселицького району. До лікарні Каріну Черешневську привезли, коли лікарі вже не в змозі були щось вдіяти.
Випадок дикий, страшний, але ситуація, через яку село Котелеве набуло недоброї слави, набагато складніша й небезпечніша, ніж може здаватися на перший погляд. Бо померла була з родини, що належить до релігійної громади, яка, до речі, ніде не зареєстрована, і досі не було достеменно відомо, як вона називається, що саме сповідує і звідки з’явилась у маленькому селі Чернівецької області. Один із адептів нещодавно повідомив її назву — чи то «Атарве», чи то «Ат Арве», чи Atarve. Можна припустити (звернувшись по допомогу до всезнаючого «Гугла»), що заснована ця релігія на найстаршій Веді, тобто на давньоіндійських віруваннях, в яких годі й розібратись. Питання інше: звідки атарви і веди взялися поміж бессарабськими пагорбами? Наразі пастором і проповідником цієї релігії у Котелевому і деяких сусідніх селах (поволі з’являються нові адепти) є такий собі Сергій Лисак, чи то Сашіка, як кличуть його в селі.
Влада намагається втрутитися в ситуацію
Нещодавно відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Новоселицької райдержадміністрації, на якому розглядали питання порушення законів України «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства» та «Про попередження насильства у сім’ї». Головною причиною такого кроку з боку районної влади стало те, що діти із сімей, які є парафіянами цієї релігійної громади, роками не відвідують школу. Будь-які спроби влади забезпечити дітям належну освіту батьки ігнорують. Йдеться про сім’ї Лисаків, Притикіної, Васкан, Кордунян та Черешневського (саме з останньої родини була померла породілля). На засідання прибули лише Черешневський і Кордунян, хоча запрошення були надіслані всім і, як багато попередніх, проігноровані. А рішення, яке приймали на засіданні, можна назвати безпрецедентним — про вилучення із сімей близько 30 малолітніх та неповнолітніх дітей. Хоча загальна кількість дітей у сім’ях, які належать до цієї релігійної громади, сягає 50-ти. Звичайно, подібне рішення приймає не комісія, а суд з подання прокуратури. Втім, якщо орган опіки і піклування РДА зважився на такий серйозний крок, можна говорити про вагомі підстави.
Кореспондент спробував розібратись у ситуації, хоча це досить складно. Адже попередні намагання вчителів, служби у справах дітей, міліції, прокуратури, інших державних органів виявилися марними. Адепти цієї церкви просто не допускали їх до осель, уникали будь-якого спілкування. Співробітники міліції свого часу брали пояснення у класних керівників практично всіх класів, де вчилися чи мали б учитися діти з цих сімей. Наведемо лише одне, класовода 2-го класу Валентини Васкан, бо інші майже ідентичні: «Я є класоводом Котелевського НВК з минулого року, і відтоді Заробабел Михайлович Притикін не з’являвся до навчального закладу». Імена дітей адептів — взагалі тема окрема. Тут є дівчата на ім’я Дієміма, Тамар, Табіта і Амельхай, хлопчики Еламхай, Елі та Єгошуа. «Я особисто неодноразово ходила до них додому поспілкуватися з батьками, але мені це не вдалося, — продовжує вчителька. — Дітей, які були на подвір’ї, просила покликати батьків, але ніхто не з’явився». При цьому діти із сім’ї Черешневських остаточно припинили ходити до школи приблизно два роки тому, після смерті від пологів їхньої матері Олени, якій, до речі, ці пологи лікарі забороняли.
Як зазначила начальник служби у справах дітей РДА Світлана Михайлова, таке рішення комісії із захисту прав дітей є вимушеним. На жоден контакт останніми роками члени цих родин не йдуть. Розібратися у релігійних перипетіях не в компетенції їхньої служби. Їх справа — забезпечити права дітей. Порушуються низка законів — «Про освіту», «Про сім’ю», діти не ходять до школи, не отримують належного медичного догляду, а головне — є ознаки психологічного насилля в сім’ї.
Окрім усього, багато запитань викликають матримоніальні стосунки пастиря Лисака. За документами сільської ради, на його ім’я записані семеро дітей. Ще сім є у Притикіної, котра мешкає практично на тому само подвір’ї, але її діти по батькові Михайлівни і Михайловичи, хоча у селі вважають цього батька, користуючись сучасними термінами, віртуальним. Визнає батьківство і сам пастор Лисак, але про це дещо згодом. Як розповів сільський голова Котелевого Володимир Трипадуш, офіційно довести, хто його рідні діти, з ким він насправді живе, неможливо. На їхньому подвір’ї з’явилася ще якась молодиця. Хто вона, звідки — невідомо. Сергій Лисак створив свій світ, який ревно охороняє і не допускає всередину нікого. Світлана Михайлова переконана, що він виховує не дітей, а парафіян власної церкви, повністю не адаптованих до оточуючого середовища і майбутнього дорослого життя, цілком покірних його волі.
За словами Володимира Трипадуша, ця сім’я була віруючою ще за радянських часів. Батьки нинішнього пастиря також належали до однієї із нетрадиційних християнських течій. Говорити про те, що права дітей у чомусь обмежуються, важко, вони мають господарство, городи, паї, заробляють у людей. На них немає скарг від односельців, хіба щодо музики, яка грає на подвір’ї постійно. По суботах збираються на богослужіння. Не знайшли криміналу в діях Лисака та інших і співробітники міліції. За неналежне виконання обов’язків лише до адміністративної відповідальності притягали Сергія Лисака, Надію Притикіну, Петра Кордуняна, Юрія Черешневського, Миколу Васкана, Віталія Бідашка та Анатолія Кордуняна. За фактом смерті Каріни Черешневської кримінальна справа не порушена.
Пастор боїться атентату
Кореспондент вирішив зустрітися з пастирем Сергієм Лисаком, хоча сільський голова Котелевого поставився до такої ідеї скептично. Востаннє, коли він привозив до помешкання Лисаків запрошення на засідання комісії, до нього ніхто так і не вийшов. Але цього разу господар вийшов за ворота. За ним визирали діти різного віку, з дещо дивними зачісками, але на вигляд зовсім не голодні й не такі вже й затуркані. На подвір’ї зі встановленого тут-таки магнітофона постійно лунає музика. Сам пастир, на вигляд років 45, — звичайний собі сільський дядько. Нічого демонічного. Він спокійно визнав, що справді має 14 дітей. Пастор одразу ж вчинив скандал через наявний у журналіста диктофон і мобільний телефон, категорично заборонив фотографувати і вимагав покласти все це до машини. Щоб продовжити розмову, довелося виконати вимоги. З’ясувалося, він цього хотів не через релігійні забобони чи несприйняття технічних засобів (щоправда, телевізійних антен на даху я не помітив), а тому, що районний прокурор, на його переконання, стріляв у нього невидимими шприцами, ще хтось — чимось опромінював, а дітям у школі вчителі буцімто давали коробочки з отрутою. Я спробував допитатися, в чому основні постулати віри, яку він сповідує, попросив розтлумачити назву. Натомість пастор вимагав пояснити йому, що означає православ’я.
До релігійного диспуту я готовий не був, а тому запитав, чи він знає, що влада має намір подавати до суду щодо вилучення дітей, і як він у такому разі чинитиме. Пастор сказав, що не знає, до суду та інших установ не ходить, бо скрізь оточений СБУ, а дітей не вчить у школі, хоча б екстерном, як раніше, знов-таки чомусь через прокурора. На цьому розмова фактично закінчилася. Вона могла б залишити враження, що у чоловіка не все гаразд із клепками, якби в його погляді не читалося, що він прекрасно і цілком адекватно оцінює ситуацію.
Робити висновки поки що зарано, але цілком зрозумілим є те, що Сергій Лисак створює, і це йому поки що вдається, повністю підконтрольну його ідеям і волі релігійну громаду, в якій головною його опорою є діти, свідомість котрих він формує на власний розсуд і котрі можуть сприймати світ лише через призму його власних бачень і переконань. Сумних прикладів того, чим це може завершитися, чимало. І смерть двадцятирічної Каріни — зайве тому підтвердження.
На знімку: ось така композиція з арматури та шматків металу увінчує двір Лисаків—Притикіних.
Фото Петра ГОНЧАРА.
