З нового року Дежкомрезерв та Аграрний фонд поповнюватимуться солодким піском, виробленим із закордонного цукру-сирцю. Принаймні це передбачено проектом урядової постанови, оприлюдненим на офіційному сайті Мін-економіки. Звісно, така акція «посипана» благими намірами. Мовляв, у разі, якщо спекулянти візьмуться роздмухувати ціни на буряковий цукор, держава зможе виступити з дешевшим тростинним продуктом гравцем на солодкому ринку. Й у такий спосіб нечисті на руку ділки залишаться з носом.
«То й що ж у цьому поганого?» — запитає читач, якому набридли ігри монополістів, котрі концентрують у своїх руках значні запаси солодкого, підвищують ціни й тільки встигають набивати кишені. Але тут одразу виникає зустрічне запитання. Чому б не провести закупівлі до засіків вітчизняного бурякового цукру? Адже сезон переробки у розпалі. На заводах, склади яких затоварені готовою продукцією, певне, будуть поступливими, адже виробникам саме зараз необхідні гроші, щоб розрахуватися за буряки, газ, виплатити зарплату. До того ж, за прогнозами, цукру цьогоріч зварять чимало — у владних аграрних кабінетах усе ведуть розмови, як продати до Росії 300 тисяч тонн солодкого піску, щоб «зайві» кристали не тиснули на ринок.
Але ще більше у проекті постанови дивує інше: на крок, який безперечно підриває українську економіку, передбачається кинути наші з вами кошти — гроші платників податків. Оборудка (увага!) обійдеться у два мільярди бюджетних гривень. Кошти чималі, якщо розділити між пенсіонерами країни, вийде ледь не по 160 гривень на кожного. Думається, саме у грошах й криється відповідь на всі «чому?». Адже «безаукціонний» порядок видачі ліцензій на імпорт цукру-сирцю, який й так важко було назвати прозорим, чиновники, схоже, зовсім переверстали під себе. Раніше на отримання права пільгового ввезення цукру-сирцю могли розраховувати виключно компанії, які займалися виробництвом бурякового цукру. Тепер братися за цю справу ладна будь-яка структура. Принцип прописаний у проекті постанови такий: «перший прийшов, першим й обслуговуєшся». Зрозуміло, в авангарді черги на гроші вишикуються «свої» компанії — вони й поділять ліцензії.
До речі, те, що тростинний цукор, яким мають намір поповнювати засіки, такий дешевий, що ним можна буде збити ціну бурякового, теж казка від чиновників. Розрахункова вартість оцінюється майже у 980 доларів за тонну. Тобто, за законами ринку, цей солодкий пісок на полицях крамниць коштуватиме не менше 8 гривень за кіло. Отже, якщо держава візьметься збивати ним ціну і він з’явиться у крамницях дешевше, різниця в ціні знов покриватиметься за рахунок бюджету. Хоча, можливо, й тут чиновники отримають зиск.
Тепер запитання: чому платники податків мають відраховувати чималі кошти, щоб на усіляких оборудках збагачувалися наближені до влади компанії? Адже урядовці постійно наголошують, що ми живемо у ринковій економіці. Але схоже, це стосується усіх, окрім тих же чиновників. Не здивуюся, якщо незабаром можновладці за наші з вами гроші візьмуться регулювати внутрішній ринок бананів чи апельсинів...