Що можна власноруч скласти тракторець, не використовуючи «родимих» запчастин, Василь Рачинський із села Пляшева Радивилівського району довів на практиці.
На його двох власноруч складених тракторцях яких тільки деталей та механізмів немає: із «ГАЗона», мотоцикла «Ява», мікроавтобуса і навіть БМП (бойової машини піхоти). Причому складене докупи все це списане лахміття ще й оре, сіє, культивує, перевозить вантажі... Одне слово, слугує у повсякденній селянській праці. А її у Рачинських вистачає, бо обробляють майже шість гектарів поля.
Любов до техніки у Василя з дитинства. Тож після школи подав документи до Луцького технічного училища. А там на додаток до своєї основної спеціальності (слюсаря контрольно-вимірювальних приладів) освоїв ще низку суміжних. Вони йому, зокрема, стали у пригоді, коли працював у колгоспі імені Б. Хмельницького водієм, трактористом, комбайнером.
— Після розвалу колгоспів настало розпаювання землі, — розповідає Василь Володимирович. — Захотілося на власних паях самому трохи погосподарювати. Але чим — конем чи технікою? Якби можна було продати корову і за ці гроші купити якогось беушного трактора, то так би і зробив. Але через нестачу грошей змайстрував агрегат сам. За мішок цукру придбав двигуна, виміняв на картоплю «газоновського» заднього моста, від старого «Москвича» дісталося кермо... Чимало запчастин придбав на «вторчерметі», куди звернувся, прочитавши оголошення про те, що за зданий металобрухт можна замість грошей взяти різні беушні деталі та механізми. Я і взяв... У тому числі — зі списаною військової техніки. Звичайно, придивлявся, примірявся, щоб усе (одне до одного) підходило. Скласти усі ці деталі докупи, чесно кажучи, не становило проблем, бо я ж колись слюсарював, знаюся добре на електрообладнанні, маю вдома електрозварку... Різні болти, гайки теж сам можу виточити. Ось так (з власних рук та фантазії) народився мій перший тракторець. Згодом — другий для моїх синів Михайла та Віталія, які в цьому мені допомагали.
Сім’я Рачинських має у власності чималий клин поля і наявна техніка істотно мінімізує ручну працю на обробітку цієї землі. Бо фактично на всіх роботах (від сівби до збирання врожаю) селяни використовують трактори з різноманітним інвентарем. Зрештою, нинішньої осені найбільшу ношу за польові роботи взяв на себе 19-річний Віталій. Адже батька запросили на роботу механізатором у приватне підприємство, знаючи Василя Володимировича як досвідченого та відповідального працівника.
Василь Рачинський уже націлився змайструвати нового тракторця. Ще мріє про нове авто, бо його «копійці», як називає «Жигулі», уже тридцять років.
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
