Від фіску — до виску

Як ми й передбачали, загалом місія МВФ не виявила ні кількісних диспропорцій у балансі зобов’язань уряду, ні тим паче — якоїсь фальші в намірах. Швидше за все, рада директорів МВФ до кінця року прийме рішення про завершення перегляду програми. Треба думати, позитивне, бо тоді Україна одержить другий транш кредиту обсягом близько 1,6 мільярда доларів США, з яких близько мільярда — на вирішення бюджетних проблем. А що вони наявні, то це поза сумнівом, навіть при тому, що країна має позитивну динаміку промвиробництва, терпимі макроекономічні показники й відносну стабільність на валютному ринку. Попри заяви Прем’єр-міністра Миколи Азарова про дефіцит бюджету в 5,5 відсотка від рівня ВВП за підсумками року, він майже досяг такого рівня за підсумками дев’яти місяців. Серед тижня він жалівся на колосальну «діру» в Пенсійному фонді (60 мільярдів гривень). Експерти МВФ вимагають конкретизувати те, що уряд називає невпинним просуванням шляхом структурних реформ, інакше грошей не бачити. Йдеться про негайний початок пенсійної реформи, про законодавче закріплення пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг, про більш гнучку курсову політику з боку Нацбанку і, звичайно, про пильнішу увагу до інфляційних процесів. На разі я б не переоцінював значення позитивних висновків МВФ, недарма їх майже проігнорував фондовий ринок країни. Проте умови чергового меморандуму уряду й Нацбанку з МВФ спричинять черговий сплеск ділової та громадської активності, що підтвердив масовий протест підприємців проти прийняття Податкового кодексу. Єдино знаковий позитив у переговорах уряду з МВФ на цьому етапі я вбачаю у відмові використовувати такий непопулярний інструмент бюджетного регулювання, як секвестр. Це, звісно, не означає, що уряд не згортатиме фінансування стратегічних держпрограм — ще й як згортатиме! Цього тижня, нагадаю, йшлося про бюджет Міноборони на наступний рік, з якого випало фінансування програми будівництва кораблів та літаків. Тут є над чим замислитися. Зупинка фінансування єдиного у своєму роді АН-70, наприклад, практично відкладає його серійний випуск на невизначений термін (заплановано на 2013—2014 роки). Може статися так, що АН-70 прийде на ринок другим, після свого європейського аналога — Aіrbus 400M. Але багатолюдні протести підприємців проти Податкового кодексу, що називається, змусили більше говорити про діла наші грішні на землі, а не в небі.

Ще б пак! Навіть із поправкою на пересмикування політичних опонентів, ми стали свідками найбільш велелюдного й організованого протесту з часів помаранчевої революції.

І це зрозуміло. Скажу, чому протестували б і проти поміркованішої редакції. Бо, декларуючи відданість базовим принципам оподаткування, автори їх порушували. На тлі зростання податкового тиску на представників малого та середнього бізнесу, скажімо, проявили дивовижну лояльність в оподаткуванні прибутків великого, особливо, якщо контекст відповідав інтеграційним намірам із російським капіталом. Бо на словах запевняли, що «платитимуть податки менше, але всі», а на ділі одна компанія з іноземними інвестиціями зухвало завозила нафтопродукти без сплати жодних податків та зборів. Бо попри звинувачення на свою адресу з боку урядових очільників, протестувальники дотепер були чи не найбільш сумлінні платники до бюджетів усіх рівнів. Бо, за великим рахунком, річ не в дулі в кишені (конфлікті інтересів), а в тому, що не годиться досягати фіскальної достатності за рахунок достатності соціальної. Одного переліку заборон для доступу до спрощеної системи оподаткування достатньо, щоб її вважати свого роду резервацією. Ось тільки дещо, чого відтепер не можна: юридичним особам і приблизно двом десяткам видів господарської діяльності — користуватися єдиним податком; платникам податку на прибуток — відносити на валові витрати товари, послуги (роботи) від фізосіб на єдиному податку; підприємцям із річним доходом від 300 до 600 тисяч гривень — працювати без касового апарата, торгувати між собою, мати більш як чотири наймані працівники тощо; поєднувати єдиний податок із внесками до Пенсійного фонду; підприємцям міст із населенням більш як 150 тисяч чоловік — розраховувати на максимальні ставки єдиного податку, які діють деінде...

МВФ не побачив у проекті Податкового кодексу загрозу макроекономічній стабільності країни, але про це судити передчасно. Доволі примітивний підхід до втілення в життя податкової реформи мені нагадує анекдот про стоматолога, до якого звертається пацієнт: «Перепрошую, пане, ви тягнете мій здоровий зуб». А лікар заспокоює: «Не хвилюйтесь, дістанусь і до хворого». Політичний підтекст урядового доробку, як на мене, полягає у намірі створити систему, за якої можна відкрити особову справу на найбільш освічену й згуртовану, а тому непрогнозовану, частину платників податків. Влада прагне керувати в ручному режимі й споживчими, й електоральними настроями. Але це дуже небезпечно, адже, фігурально кажучи, в стоматологічному кріслі сидить агресивно налаштований середній клас. І це ставить у доволі пікантне становище главу держави, якому належить підписати законопроект Кодексу, що порушує вимоги до термінів введення в дію податкових змін. Але Президент країни вже дав зрозуміти, що за його підписом справа не стане.

Чи не найбільш виразно в новій редакції Податкового кодексу проявився фіскальний інтерес. Підняття акцизів на спирт, тютюнові вироби й бензин, а також вимушена реакція бізнесу перекладати ризики від нововведень у споживчі ціни обіцяють інфляційний сплеск уже в першому кварталі наступного року. Скажу кілька слів про ціни на бензин, які, за прогнозами більшості спостерігачів зростуть уже найближчим часом. Я також поділяю думку про те, що високооктан перетне невдовзі психологічний рубіж у 8 гривень за літр. І, власне, через той само податковий чинник. Дякуючи протестним настроям на ринку нафтопродуктів і судовому втручанню, компанії, про яку я згадував вище, таки заборонили завозити на внутрішній ринок бензин без сплати податків і зборів. Але кількамісячна торгівля нафтопродуктами за заниженими цінами дала їй змогу заволодіти частиною ринку, цілком достатньою для того, щоб посунути ціновий тренд. Отже, відтепер на масштаб роздрібних цін на бензин впливає не тільки висока вартість нафтопродуктів на європейському ринку, а й не менш суттєвий податковий чинник, підсилений підняттям акцизних зборів (у тім числі, й на дизельне пальне) з 1 січня наступного року.

Повертаюсь до того, з чого починав. Якщо нехтувати базовими принципами податкової політики — фіскальної та соціальної справедливості, рівнонапруженості, стабільності тощо, то країну очікують багатомільярдні збитки неминуче. І не лише у вигляді інфляції, а й інших негераздів — безробіття, трудової міграції за кордон тощо. Ніщо так дорого не обходиться урядам, як безпринципність у податковій політиці.