На Рівненщині стартував широкомасштабний просвітницько-дослідницький проект «Найстаріший «Кобзар» у моїй родині». Він розрахований на те, що учнівська молодь вестиме пошук старих «Кобзарів», вивчатиме їхні долі та долі людей, що опікувалися виданнями минулих віків... Уся ця пошуково-дослідницька робота має втілитися в літописне видання «Найстаріший «Кобзар» у моїй родині».
— Ідея про такий масштабний захід з’явилася після серії газетних матеріалів, присвячених давнім «Кобзарям», — розповідає ініціатор Наталя Савчук, — зокрема, тим, які мають причетність до Рівненщини.
Так, директор Ярославицької школи Млинівського району Віктор Посільський зберіг унікальний екземпляр воєнного «Кобзаря», виданого у Львові в 1942 році. А сім’я Борейків із Рівного перевидала аж три «Кобзарі» — це вінніпезьке видання 1960 року за редакцією Василя Сімовича, факсимільне видання «Кобзаря» 1840 року та повне наукове видання за редакцією та з примітками Василя Доманицького, яке вийшло в 1907 році. Є на Рівненщині й «Кобзарі», пробиті на війні осколками; й ті, які із солдатами пройшли всю війну. Отож поле для пошуку та опису — широке.
— Збережений у нашій родині «Кобзар» приніс із фронту один із маминих братів, — розповідає директор Ярославицької школи Віктор Посільський. — Тривалий час ми цей «Кобзар» вважали сімейною реліквією, а наразі передали його в Ярославицький шкільний музей, щоб став набутком ширшого кола шевченколюбів. За цим виданням школярі навіть почали писати дослідницькі роботи.
Щойно проект стартував, як від учнів уже надійшло кілька цікавих історичних есе та оповідань. Зокрема про те, як в одному із сіл книга врятувала сім’ю під час голодомору; як під час пожежі майже все майно згоріло, а «Кобзар» залишився цілим-непошкодженим, тощо. Підбиття підсумків заплановане на березень наступного року, коли відзначатимуть Шевченківські дні.
Рівненська область.
На знімку: зачинателі проекту Віктор Посільський та Наталя Савчук із «Кобзарем» 1942 року видання.
