У Львові відбувся Перший форум об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). У форумі взяли участь близько 100 учасників з 17 областей, експерти з Литви, представники влади, наукових інституцій та громадських організацій. Пропозиції, вироблені під час дискусій, скеровані у профільні міністерства, Верховну Раду, Кабінет Міністрів та Президентові України.
Близько семи років тому у газеті «Голос України» було опубліковано статтю «Пілотні плани Василя Коцюка». Герой публікації захоплено малював майже фантастичні картини, як-от: у обшарпаних під’їздах «спального» району Сихова, де він мешкає, буде зроблено євроремонти, замінено дахи, облаштовано дитячі майданчики, місця відпочинку. І на все це вистачить грошей і можливостей. Залишалася «дрібничка»: вмовити мешканців «відірватися» від безпорадних ЖЕКів і господарювати самостійно.
Мені дуже хотілося вірити у те, що оптимізм та ентузіазм співрозмовника дадуть добрі результати, але... Надто вже потужною є ота «дрібничка» — інертність мешканців, переконання декого, що «прийдуть злодії і все відберуть» тощо. Зрештою, і я сама, і мої сусіди десятиліттями платимо за послуги, які нам не надають або ж виконують абияк. Але альтернатива ЖЕКу видається надто складною ...
Спливли роки. І ось у жовтні цього року у Львові відбулися дві знакові події. На початку місяця при міській раді створено Ресурсний центр для розвитку об’єднань власників багатоквартирних будинків (ОСББ). Його завдання — надавати консультації, організовувати навчання, семінари для ініціативних груп та керівників ОСББ. А наприкінці місяця відбувся згаданий форум, одним із ініціаторів та організаторів котрого був Василь Коцюк. Після форуму він запросив гостей на Сихів і показав свою матеріалізовану мрію.
— Ідея ОСББ у мене виникла давно, а у 1998 році я почав займатися нею практично, — розповідає Василь Коцюк, нині голова правління Асоціації ОСББ «Сихівчани».— Поштовхом стало те, що підвал нашого будинку завжди заливала каналізація. Ми чистили її два-три рази на місяць, закупили й поміняли за свої кошти крани. ЖЕК даремно було кликати. Бувало, чекаємо майстрів, а вони не приходять. Коли ми вже створили ОСББ, поміняли всю каналізацію. Спочатку було один-двоє однодумців, але вони загорались, як свічки, і... гасли. А коли треба було піти по квартирах й донести ідею ОСББ, я всі шість будинків обійшов особисто. Сприймали по-різному. І машину погрожували побити, і «мертву» воду підлити. Бо думали, що заберу ці будинки, продам їх, виживу мешканців із квартир і т. д. Кожну з 618 квартир відвідав від 6 до 10 разів. Бувало, навідуєшся вкотре і чуєш: «Прийди завтра, ми ще з жінкою порадимось», або «Зайди пізніше, бо я зараз дивлюсь фільм». ОСББ ми створювали протягом восьми років, і увесь цей час велися переговори. Тепер навіть ті, хто були проти, кажуть, що вони помилялися і зараз — «за». Є і розчаровані, бо думали, що після утворення ОСББ треба буде менше платити, що манна з неба падатиме. Такого не буває, треба і самим попрацювати. В 2007 р. відбулися перші збори. А від січня 2008 р. ми запрацювали як асоціація.
Василь Коцюк за фахом — математик-програміст і економіст. Життя склалося так, що присвятив себе службі в армії. Коли звільнився з війська, усі знання і набуті навички стали в пригоді. Та найпотужнішим двигуном нової справи була його віра в те, що задумане неодмінно здійсниться. Реєстрацію ОСББ робив власним коштом, сім’я поставилися до такого кроку з розумінням. Фаховий математик подбав про матзабезпечення бухгалтерії: запросив програміста, поставив йому відповідне завдання.
— Я розробив свої тарифи, — каже Василь Коцюк. — Схема не схожа на ЖЕКівську. Люди зрозуміли, що квартплата витрачається на їхній будинок. В 12 будинках ми вже поміняли кабелі, сховали проводку, вона не висить. Усюди на вході вкрутили економні лампочки. Поміняли дахи в 10 будинках —це вже за рахунок міста. Міський голова Андрій Садовий підтримує ОСББ і де тільки може говорить про їх значення. Нині у Львові діє чотири асоціації ОСББ, а самих об’єднань близько чотирьохсот. Минулого року вони отримали від міста два мільйони 735 тисяч гривень. На це рік передбачено шість мільйонів гривень для першочергових ремонтних робіт у новостворених ОСББ. Хочемо створити громадське об’єднання «Молодий сихівчанин». З нового року облаштуємо оранжерею, де діти зможуть садити помідори-огірки і рибок, рептилій вирощувати. Залучатимемо дітей до праці, відповідно це і буде виховання. Оранжерею зробимо на кошти міста, а потім їх створюватимуть за нашим прикладом і в інших районах. Мене часто питають, чого ви цим займаєтесь? Та тому, що я цього хочу! На 11 квадратних метрах ми обслуговуємо 14 будинків. Та й про це приміщення говорили, що нібито я маю намір облаштувати кабінет для сина-стоматолога.
Нині Василь Михайлович виношує ідею створення фонду, який би акумулював кошти, необхідні для утеплення будинків. Він їздить до Києва, зустрічається із представниками різних інституцій і фундацій — американської, швецької. Їздить не з простягнутою рукою, а із конструктивними пропозиціями й програмою. Фонд збиратиме членські (від мешканців) та доброчинні внески. Щоб утеплити ззовні один будинок, потрібно 1,5 млн. грн. Де їх взяти? Василь Коцюк пропонує мешканцям зробити внески у фонд і на кілька років трохи підняти квартплату. Вже вісім голів ОСББ міста зацікавилися цією ідеєю і готові над нею працювати. А ще є плани створити асоціацію тих компаній-виконавців, які співпрацюватимуть з фондом і увесь час матимуть роботу — без тендера. Вони також мають зробити внески у статутний фонд.
Василя Коцюка запрошують в інші міста ділитися досвідом, навчати колег. Запрошують також у ті ОСББ, де виникають конфліктні ситуації і треба «розрулити» ситуацію.
— Я хочу довести, що ОСББ — це активна частина громади, — продовжує Василь Коцюк. — Це люди, які розуміють, що їхнє майно розпочинається з першої сходини і закінчується дахом. Це — спільна власність. Я впевнений, що усі перетворення у державі мають розпочинатися за ініціативи знизу.
Те, що я побачила у відремонтованих будинках, перевершило сподівання. У всіх під’їздах — двоє герметичних дверей, всі вікна — також герметичні. Стіни оздоблені декоративною штукатуркою пастельних тонів. Кожна багатоквартирна оселя розпочинається із... квітника. Буває, вазонки хтось цупить. Що ж, натомість з’являються нові. Буває, хтось викине сміття з балкона. Василь Михайлович «вирахує» зловмисника і настирливо попросить його вийти у двір і там поприбирати сміття, яке накидали інші. До слова, стіни під’їздів перед побілкою розчищають самі мешканці. Добровільно!
Нещодавно урочисто відкрили дитячий майданчика за участю представників Посольства Швеції, яке власне і виділило кошти. І що посольству до наших дітлахів? Що посольству до Василя Коцюка? У відповідь він усміхається. Все дуже просто. Є стара, як світ, істина: стукайте і вам відчинять. Треба лише збагнути новий алгоритм того «стукання»...
Львів.
Фото автора.
