Про сільську працю можна розповідати довго і вишукано (це, певне, і робитимуть завтра політики різних рівнів), набагато складніше — дати можливість селянам отримувати гідні гроші за, без перебільшення, каторжну роботу. Поки держава не створила таких умов, аграрії виживають як можуть — хто виїжджає за кордон у найми, хто живе на копійки. Проте у переддень свята хочеться навести позитивні приклади того, як можна господарювати, якщо взятися за справу з розумом.
Наш кореспондент побував у ТОВ «Агросервіс» в селі Плиски Борознянського району Чернігівської області. Лише два роки тому тут почали займатися тваринництвом. Спочатку, пригадує голова господарства Олександр Попович, завели 20 свиноматок, 10 корів, 20 овець. Знайшли інвесторів, щоб переобладнати старі ферми, закупити устаткування для доїльної зали, і тепер мають результат — великої рогатої худоби у господарстві вже більше двохсот голів, а свиней налічують близько шестисот. Крім того, ТОВ має ще 445 гектарів землі, на яких сіють люцерну, кукурудзу та пшеницю, — усе це йде на потреби ферм. Мають у господарстві і надійних партнерів для збуту продукції. Свиней та бичків здають на м’ясокомбінати у Прилуки та Чернігів. Молоко щодня відвозять на ВАТ «Молокозавод» у Бобровицю. До речі, молоко від «Агросервісу» ціниться особливо дорого. Якщо у селян молокозавод купує літр за 3 гривні, то господарству платить 3,3 гривні через те, що процес доїння тут повністю автоматизований і відповідає світовим стандартам. Тому в якості продукції можна не сумніватися.
Проте найважливіше у кожній роботі — це люди, які її виконують. В «Агросервісі» працює лише п’ятнадцять чоловік. І це враховуючи управлінців. Парадокс у тому, що аби знайти робітників, господарство розміщувало оголошення у місцевій пресі. Бо в селі не вистачає людей, щоб укомплектувати навіть такий невеличкий штат! «Своїх людей немає. У селі здебільшого пенсіонери. Тому довелося на роботу запрошувати доярок і свинарок із сусідніх сіл», — розповів Олександр Попович. А зарплата тут, до речі, за сільськими мірками немаленька — у середньому 1500 гривень.
На прикладі цього господарства можна зробити висновок, що працювати, отримувати прибутки, створювати робочі місця можна й у селі, але для цього потрібні знання та працьовитість. Один чернігівський селянин, якого запитали, чи любить він життя в селі, відповів: «Є люди для гОроду, а є для горОду», запевнивши, що свій город на «бетонні джунглі» він не проміняє.
На знімку: завідувачка ферми Лілія Герасименко.
Голова ТОВ Олександр Попович і завідувачка ферми Лілія Герасименко.
Оператор Ганна Могила.
Вл. інф.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
