«Приналежність загиблих воїнів до словацької армії визначили за... черевиками, — каже голова кооперативу з прокладання водогону у райцентрі Липовець на Вінниччині Лідія Трофимчук. — Такі само бачили раніше, коли знаходили останки загиблих. У деяких випадках тоді попадалися ще й жетони, а в них інформація про те, що це воїни-словаки».
Коли копали траншею для водогону, ківш екскаватора дістав кістки. Вони лежали разом з патронами та гранатами. Роботу техніки одразу припинили. На місце приїхали працівники МНС. Вони й продовжили розкопки вже вручну. Знайшли останки п’яти воїнів. Їх перепоховають у братській могилі загиблих у роки війни словаків, що неподалік від місця розкопок. Споруджено й монумент у пам’ять про загиблих. Його на місці поховання понад шестисот словацьких бійців встановили ще наприкінці війни, незважаючи на те, що вони воювали на боці фашистів. Загинули солдати у жорстокому бою з радянськими військами 22 липня 1941 року під час наступу на Липовець.
— Мого чоловіка навіть нагородили словацькою медаллю за шефство над могилою і збереження пам’яті про загиблих. З посольства обіцяли приїхати представники, щоб вирішити, що робити з останками. Але немає сумніву, що їх перепоховають у братській могилі, — продовжує Лідія Трофимчук.
Монумент пам’яті словацьким воїнам з написами на словацькій мові чи не єдиний в Україні. Він є одним із символів примирення тих, хто воював у роки минулої війни. Час від часу сюди приїздять представники Словаччини. Місцеві жителі по-різному ставляться до вшанування пам'яті тих, хто прийшов на нашу землю разом з фашистами. Але за монументом все одно доглядають.
— Цей монумент є відображенням однією із незвичайних сторінок історії Другої світової війни, — каже завідувач районним архівом, дослідник тих подій Олександр Роговий. — Переписати ці сторінки не можна. Але їх треба знати.
