Хоча курортно-лікувальну історію Сатанова, що у Городоцькому районі на Хмельниччині, важко назвати надто бурхливою, проте майже за сорок років містечко все-таки встигло перетворитись на оздоровницю, яку знають в Україні. Водночас в області практично не вщухали розмови про те, що унікальне природне родовище лікувальної води може і повинно стати золотим дном для краю. Зрозумівши це, певні бізнесові структури розпочали серйозну атаку на природні запаси. Але поки увага зосереджувалась то на одному, то на іншому скандалі, пов’язаному переважно із видобуванням та розливом води, якось не помітили, як тривогу забили гідрогеологи та лікарі: вода починає втрачати свої цілющі властивості, а використання її підступно безгосподарське.
Чи можна випити море?
Пригадується, як багато років тому під час одного з перших знайомств із Сатановим, довелось почути таке: під мальовничими Товтрами та прісноводним Збручем, прямо у нас під ногами розташований... цілий океан. Причому такий древній, що пам’ятає доісторичний світ. Та головне не у його віці, а у складі води.
Однією з перших на її унікальні властивості звернула увагу скромний аптечний провізор із Сатанова Марина Несторова. Тоді багато хто з великим скепсисом ставився до намагань провінціалки зробити аналізи, дослідити склад води, а головне — визначити лікувальні властивості. Варто сказати, що дослідження води, яка пізніше отримала назву «Збручанська», тривало з кінця 60-х років не одне десятиліття. І наполегливість місцевих ентузіастів таки перемогла. І коли аналізи довели, що вода із сатанівського родовища не тільки не поступається знаменитій трускавецькій, а навіть «міцніша» за неї, стало зрозумілим, що тут повинна народитись потужна оздоровниця.
За висновком фахівців Інституту геологічних наук НАН України, загальні запаси цієї води на території Хмельницької області та в межах долини Збруча сягають 190 тисяч кубометрів води на добу, і це — один з найвищих показників в Європі.
Звичайно, про видобуток такої кількості ніколи не йшлось. Але те, що родовище може одночасно лікувати до ста тисяч чоловік — це факт.
Тільки у другій половині 80-х років, після довготривалих геолого-гідрологічних та бальнеологічних досліджень вчена рада Українського інституту курортології остаточно підбила їх підсумки. На думку вчених, місцева мінеральна вода не має собі рівних за ефективністю при лікуванні багатьох хвороб та наділена яскраво вираженою жовчогінною, сечогінною, протизапальною та дезінфікуючою дією. Одне слово, унікальні природні ліки можуть упродовж багатьох десятиліть зцілювати сотні тисяч хворих. Але для цього треба виконати кілька важливих умов.
Коли ліки стають отрутою
Насамперед — створити спеціальну зону екологічно безпечного господарювання та розробити програму рекреаційного розвитку території, де зосереджені водні запаси. Адже бережливе ставлення до будь-яких природних дарів — це азбучна істина. От тільки виконувати її, як завжди, непросто.
Майже двадцять п’ять років тому ще постановою радянського уряду в Сатанові заснували курорт республіканського значення. Через шість років йому надали статусу державного і тоді ж розробили генплан забудови та детального планування курорту. Зокрема, передбачалося, що перша черга новозбудованих оздоровниць зможе одночасно лікувати п’ять тисяч пацієнтів, а в перспективі курорт розширять до п’ятнадцяти тисяч місць.
Але плани і дотепер не реалізовані. Серед найбільших лікувальних закладів залишається санаторій «Товтри» на півтисячі місць та «Збруч» — на сто відпочивальників. Решта, а їх менше десятка, всі разом не наберуть ще бодай стільки ж курортників. Якщо згадати про потенціал у п’ятнадцять тисяч відпочивальників і порівняти його з тим, що маємо, різниця разюча.
З одного боку, можна і порадіти тому, що природний скарб використовують доволі скромно (хоча щодо цього ще можна посперечатись). З другого, очевидно, що всі ми вкотре втрачаємо неоціненні багатства, котрі просто вихлюпнулись нам під ноги. Бо де ж іще шукати кращі й вигідніші умови для туристично-курортних інвестицій, про які так багато, але водночас так безплідно говоримо?
Сьогодні у Городоцькому районі не перестають підкреслювати, що сорок відсотків річних надходжень до районного бюджету становлять саме «курортні» гроші. Але це лише фінансова крапля у тому океані, котрий хлюпоче під Товтрами.
Час від часу в області приймають програми та розпорядження, котрі мають розбудити курорт, влити у нього свіжий струмінь інвестицій. Але, за великим рахунком, все закінчується черговими битвами місцевого масштабу за право пробурити свою свердловину та розливати воду. Бо навіть дуже далекій від бізнесу людині зрозуміло, що робити гроші просто на воді — справа дуже прибуткова.
Зате проблеми курортної зони знову і знову відступають на другий план. Це може видатись просто абсурдом, але й досі там немає ні очисних споруд, ні... води. Важко повірити, але за стільки десятиліть тут так і не спромоглися знайти джерело чи прокласти водогін для звичайної питної води. Після будівництва двох перших санаторіїв дозволили водозабір лікувальної води на господарські потреби на рік-другий — поки не знайдуть інші джерела. У середині 80-х років навіть затвердили проект водогону. Але далі цього справи практично не пішли. Розказати комусь у світі, що в туалетний бачок набирається вода, рівну якій за складом та цілющими властивостями важко знайти на всій нашій планеті, не повірять.
Здається, природа сама подбала про те, щоб охороняти свою живу воду. Адже лікувальними такі води можуть бути тільки у певних дозах. Якщо ж ними зловживати — вони перетворюються на небезпечну отруту для живого організму, вимиваючи із нього різні солі і сполуки, а відтак — руйнуючи людський організм. Її не можна використовувати більше, ніж потрібно.
На жаль, ми не маємо міри у своєму марнотратстві. І своїй жадібності.
Джина в пляшку не заховати
Навіть у казці достеменно невідомо, хто міг заточити у пляшці всесильного джина. Зате в нашому житті знаходиться чимало охочих закоркувати чудотворні лікувальні сили води у звичайну «півторашку».
Кому від цього користь? Тут і мудрувати особливо не потрібно: кому завгодно, тільки не тому, хто цю воду питиме. Сила «Збручанської» води закладена не так в тих мінеральних сполуках, що входять до її складу, як в органічних. Саме вони надають воді запах сірководню. Але варто цим сполукам опинитись на повітрі, під сонячним світлом, як вони одразу починають розпадатись, дуже швидко від них і сліду не залишається. Тож закоркована вода може бути чистою, смачною, мінеральною, але ... не лікувальною.
Можна було б подивитись на цю проблему лише як на споживацьку — мовляв, покупцеві самому вирішувати, брати таку воду чи ні. Та виявляється, що ще більше, ніж споживач, страждає цілющий океан. Це тільки на перший погляд здається, що його ніколи не можна випити. Насправді живильна вода сама почала хворіти.
Гідрогеологи наводять вражаючі факти: вміст органіки у сатанівській воді починає падати. Так, в одній із свердловин на початку розвідки у середині 70-х років минулого століття вміст органіки становив від 22 до 26 міліграмів на дециметр кубічний, а через двадцять років цей показник знизився до 14,4 міліграма. А далі майже щороку ці показники падають ще на кілька пунктів. Що далі?
Аж ніяк не у всіх ця статистика викликає серйозну тривогу. Мовляв, води так багато, що кілька свердловин навряд чи зможуть серйозно вплинути на її властивості. Але ж факт залишається фактом. І дехто з гідрогеологів говорить про те, що на якість води серйозний вплив мають саме ті свердловини, звідки вода береться для господарських потреб.
Суперечки ці давно вийшли за рамки суто наукових. Ні для кого вже не новина, що ця дивовижна територія є справді райським куточком. І не тільки для тих, хто шукає там зцілення. А й для тих, хто хоче добути тут незліченні багатства.
Незрозуміло тільки, чому якось осторонь від усього цього залишається держава? Чому не бере у свої руки всі ці скарби. Не веде розбудову і експлуатацію курорту так, щоб користі від нього було на віки.
Чи нам не потрібні всі ці багатства? Чи хтось уже накинув на них оком?
На знімках: оздоровниці нагадують справді райські куточки; сатанівські курорти стали місцем фольклорних фестивалів, які збирають колективи з усієї країни; якщо лікувальні води заховані глибоко під землею, то Збруч дарує свої хвилі всім.
Фото автора.
