Блеф Чорного, або Знову «за рибу — гроші»

Хочу почати з головного — з суті проблеми, що має, як на сьогодні, уже досить далеку історію, до слова, історію ганебну і неправдиву, побудовану на фальші, брудних посяганнях на кооперативну власність, на спробах дискредитації споживчої кооперації перед багатотисячним загоном пайовиків, населенням України, органами державної влади.

У серпні 2006 року до Укоопспілки від Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією» за підписом її керівника Чорного В. В. надійшов лист від 16.08.2006 р. за № 270, до якого додавалася заява громадянки Надії Іванівни Л., від 4 вересня 2006 року, в якій зокрема зазначено:

«Я, Л. Н. І., пайовик споживчого товариства впродовж тривалого періоду. Звертаюся до Вас із надією щодо захисту моїх прав та інших громадян...

До цих пір керівництвом Укоопспілки мені не видано сертифікат на право власності моєї частини в майні.

Упродовж тривалого періоду мене не було повідомлено про місце і час зборів споживчої кооперації...

Я надаю Комітету довіреність щодо представлення та захисту моїх інтересів у державних органах влади та управління, в правоохоронних та судових органах».

На офіційному сайті цієї організації зазначено, що Надія Іванівна Л. є заступником В. В. Чорного.

Правління Золотоніського споживчого товариства Черкаської області повідомило Укоопспілку, що Надія Іванівна Л. вступила в члени споживчого товариства у 2-му кварталі 1991 року, внесла 10 радянських карбованців паю. Всеукраїнську перереєстрацію членів споживчих товариств на 1 січня 2000 року Л. не пройшла.

Постає ряд запитань щодо заяви Надії Л.

Про яку частку в майні йдеться? Якщо про десять радянських карбованців, які ця пані внесла до каси споживчого товариства 20 років тому, то це питання до правління Золотоніського споживчого товариства, де її внесок досі обліковується в бухгалтерському обліку, але тоді до чого тут керівництво Укоопспілки?

І взагалі, про яку надію «щодо захисту моїх прав» йдеться в цій заяві, та ще й з наданням довіреності Комітету «щодо представлення та захисту моїх інтересів у державних органах влади та управління, в правоохоронних та судових органах», якщо свої десять карбованців пані Надія може одержати в будь-який час у Золотоніському споживчому товаристві.

З цього 2006 року була розпочата широкомасштабна, брудна інформаційна кампанія, яка триває й нині, і має на меті дискредитацію споживчої кооперації України, насамперед проти її організаційно-координаційного центру — Укоопспілки.

Наступним кроком Чорного В. В. стала спроба нав’язати суспільству, органам державної влади, місцевого самоврядування безглуздий міф про можливість 12 млн. громадян України, які обліковувалися на 1 січня 1991 року у складі членів споживчих товариств, одержати від Укоопспілки по 20 тисяч гривень. Загальна сума таких вимог могла становити 248 млрд. гривень.

Як офіційний документ Чорний В. В. розповсюдив зразки заяв громадян такого змісту:

«Голові Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією», голові політичної партії «Народна партія «Нова Україна» Чорному В. В.

Я жодного разу не отримав(ла) повідомлення про час і місце проведення зборів споживчого товариства, а також мені ні разу не повідомляли про вибір уповноважених осіб у спілці або їх керівництва, тому я ні разу не приймав(ла) участі у вирішенні питань...

... Я як член Комітету довіряю вам представляти мої інтереси і захищати мої права в органах державної влади, правоохоронних і судових органах».

Із 12 млн. 305 тисяч членів споживчих товариств, які значилися на обліку в споживчих товариствах на 1 січня 1991 року, на заяви Чорного В. В. про можливість отримати по 20 тисяч гривень повелося 4 тисячі 134 громадяни України, які подали заяви за розповсюдженим зразком, хоча під час перевірок окремі громадяни заявили, що згаданих заяв вони не подавали, а деяких авторів заяв знайти взагалі неможливо.

Хочу підкреслити, що такі та подібні дії були і є неправомірним втручанням у господарсько-фінансову діяльність організацій і підприємств споживчої кооперації України так званих громадських борців з корупцією, а по суті, рейдерів, за нашими оцінками, які ставлять за мету заволодіти колективною власністю споживчої кооперації України. Це, як кажуть у народі, стара пісня на новий лад, або чергова спроба зруйнувати українську споживчу кооперацію, яка за будь-яких економічних формацій уже протягом 140 років діяльності довела свою життєздатність та необхідність у вирішенні соціальних проблем суспільства.

Звичайно, на цій тезі про наміри Чорного В. В. можна було б поставити крапку в цьому матеріалі. Однак, враховуючи, що з подачі Чорного В. В. сьогодні всі споживчі товариства та їхні спілки вчергове перевіряють працівники правоохоронних органів, ще раз оприлюднимо позицію правління Укоопспілки з цього питання.

Споживча кооперація зародилася у світі як противага засиллю приватного капіталу. Головна мета приватних торгівців, як відомо, отримання максимального прибутку від продажу товарів і надання послуг, який повністю ними привласнюється.

Дохід організацій споживчої кооперації, навпаки, використовується на платежі до державного бюджету, розвиток власної інфраструктури для задоволення потреб членів споживчих товариств та здійснення кооперативних виплат, виплат на паї за рахунок частини доходу, визначеної ними безпосередньо на загальних зборах. Ця кооперативна ідея прозора і зрозуміла простим людям. Так було за радянських часів, так є і в незалежній Україні.

При цьому особливо слід наголосити, що члени споживчих товариств за радянської доби мали пільги у першочерговому придбанні дефіцитних на той час товарів. Саме можливість придбання дефіцитних товарів була привабливим мотивом для членства громадян у споживчому товаристві.

Старше покоління громадян України добре пам’ятає, що за часів СРСР, аби придбати в магазинах споживчої кооперації дефіцитний товар, як тоді казали, треба було «дати на пай». Громадяни, які сплатили такий пай, зараховувалися до списків членів споживчого товариства, незалежно від того, чи сплачені ними обов’язкові пайові внески у повному розмірі, чи ні, а також без врахування їх місця роботи і проживання. Можна було, наприклад, приїхати з острова Сахалін у відпустку в Україну, «дати на пай» для придбання дефіцитного товару і таким чином бути включеним до складу членів споживчого товариства. У такий спосіб виконувались існуючі на той час плани паєнакопичення та кооперування населення.

Для повнішого дослідження порушеного питання порівняємо кількість членів споживчих товариств за два останніх десятиліття перед розпадом СРСР.

Як бачимо, чисельність членів споживчих товариств за цей період скорочена на 4 млн. 396 тис. осіб.

Для прикладу візьмемо ще дані й по Російській Федерації. У 1991 році чисельність членів споживчих товариств у Росії становила 22490,4 тис. осіб, а на 1 січня 2010 року — лише 3776,9 тис. осіб, тобто скоротилася на 18,7 млн. осіб.

Проаналізуємо дані про чисельність членів споживчих товариств в Україні за останні 15 років і встановимо можливі чинники, які сприяли їх скороченню.

Як загальновідомо, сферою діяльності споживчої кооперації України була, є і буде організація торгівлі, харчування, заготівель, виробництва і надання послуг у сільських населених пунктах. На 1 січня 1991 року кількість сільських мешканців була 16,8 млн. осіб, або 32% до всього населення України, а кількість членів споживчих товариств — 12,3 млн. осіб, або 73,2% до загальної чисельності сільських жителів. За переписом населення в 1989 році, кількість жителів до 19 років включно — 28,4 млн. осіб, у т. ч. сільських (за питомою вагою 32%) — 9,1 млн. осіб.

Якщо загальну кількість сільського населення (16,8 млн. осіб) зменшити на 9,1 млн. дітей і молоді до 19 років, то залишається 7,7 млн. осіб. Отже, чисельність членів споживчих товариств на 1 січня 1991 року була більшою, ніж проживало людей на селі, які могли бути членами споживчих товариств, на 5,2 млн. осіб. Можна зауважити, що членами споживчих товариств були ще і жителі районних центрів. Звичайно, так, але здебільшого це були працівники споживчої кооперації та інші жителі, кількість яких суттєво не впливає на загальну кількість членів споживчих товариств.

У статистичному довіднику «Українська РСР у цифрах» у 1990 році зазначено, що кількість колгоспників, які зайняті в громадському господарстві колгоспів, — 3481 тис. осіб, споживчій кооперації — 787 тис. осіб, особистому підсобному сільському господарстві — 500 тис. осіб, а всього 4708 тис. осіб. З огляду на те, що середнє демографічне навантаження на 1000 осіб працездатного віку непрацездатними особами у сільській місцевості 50%, то кількість пенсіонерів становить 2354 тис. осіб. Отже, загальна кількість селян, які могли бути членами споживчих товариств, — 7 млн. осіб, а не 12,3 мільйона.

Основна причина добровільного виходу громадян із членів споживчих товариств — економічна. З переходом економіки України на ринкові форми господарювання зникли проблеми дефіциту товарів, відповідно громадяни втратили мотивацію до перебування в членах споживчого товариства.

З прийняттям Верховною Радою України Закону «Про кооперацію» ситуація з економічною зацікавленістю громадян щодо перебування в членах споживчого товариства може змінитися кардинально, оскільки стаття 24 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що «Кооперативи мають право реалізовувати товари... за цінами..., що встановлюються самостійно на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб».

Якщо говорити простіше, то споживчі товариства сьогодні мають право продавати товари своїм членам за ціною їх фактичної собівартості.

На виконання ст. 24 Закону Укоопспілка розробила механізм реалізації цієї законодавчої норми, а також створила програмний продукт з автоматизованого ведення обліку продажу товарів членам споживчого товариства.

Згідно з цим механізмом ціна фактичної собівартості товарів визначається як різниця між торговельною надбавкою та витратами обігу, що припадають на товари, реалізовані членам споживчого товариства.

Для запровадження механізму в життя необхідно внести відповідні зміни до законодавства України, як це і передбачено у статті 41 Закону України «Про кооперацію». Відповідні пропозиції правління Укоопспілки направило суб’єктам законодавчої ініціативи.

Слід зазначити, що персоніфікація продажу товарів членам споживчих товариств за ціною фактичної собівартості сприятиме:

зростанню надходжень до Державного бюджету України;

подоланню тіньового товарообороту;

зниженню цін на товари;

підвищенню життєвого рівня членів споживчих товариств;

економічному і соціальному розвитку сільських територій тощо.

Права членів споживчих товариств, у тому числі й майнові, визначені законами України «Про споживчу кооперацію», «Про кооперацію» та статутами споживчих товариств. Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного й обов’язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов’язані з його діяльністю.

Отже, навіть для дилетанта зрозуміло, що питання членства громадян у споживчому товаристві, майнових відносин — це виключна компетенція загальних зборів членів споживчого товариства або уповноважених ними органів, а не Укоопспілки, як усім і вся нав’язує свою хибну думку Чорний В. В.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства, виходу з нього, права та обов’язки членів товариства, його органи управління, контролю, їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

З метою відродження реального власника, посилення його участі в діяльності споживчого товариства, подальшого зміцнення демократичних засад споживчої кооперації, розвитку нових форм спільного господарювання на принципах добровільності і взаємодопомоги, підвищення ефективності діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств (об’єднань), інших господарюючих суб’єктів та забезпечення на цій основі захисту соціальних і економічних інтересів членів споживчих товариств за рішенням вищого органу управління споживчої кооперації України, відповідно до указу Президента України «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах» у споживчих товариствах, споживспілках реалізується Програма завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки). З цією метою проведено Всеукраїнську перереєстрацію членів споживчих товариств на 1 січня 2000 року.

Загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства визначено перелік будівель і споруд, які зараховано до неподільного громадського майна для використання на загальні потреби як сьогоднішніх, так і майбутніх поколінь членів споживчих товариств.

Кожному члену споживчого товариства, який пройшов Всеукраїнську перереєстрацію на 1 січня 2000 року, рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів споживчого товариства визначено розмір права на пай (частку) в майні споживчого товариства і підприємства споживспілки. Право на пай (частку) реалізується шляхом нарахування членам споживчого товариства виплат на паї від чистого доходу споживчого товариства, підприємства споживспілки.

Під час проведення Всеукраїнської перереєстрації всім громадянам України, без будь-якого винятку, була надана можливість у разі відсутності в книгах обліку даних про їх членство в споживчому товаристві подати правлінню споживчого товариства заяву про поновлення в членстві. Підставою для прийняття рішення про поновлення в членстві визначена наявність у громадянина членської книжки, а за її відсутності — даних архівних документів. При цьому обов’язковою умовою поновлення в членстві є сплата обов’язкового пайового внеску, і цей механізм діє постійно.

Чорний В. В. за безглуздими, надуманими мотивами вимагає скасувати державну реєстрацію споживчих товариств, споживспілок, вилучити їх печатки, порушити кримінальні справи проти їх керівників, зокрема за те, що, на його думку:

1. «У пункті 13 Програми завершення розмежування і закріплення власності у споживчій кооперації зазначено, що пайовик, який протягом установленого терміну не сплатить пайові внески... виключається зі споживчого товариства... це стало підставою для виключення зі споживчої кооперації близько 11 мільйонів громадян України (пайовиків), а потім списки і документи, які підтверджують, що ці громадяни є пайовиками, було знищено, і знищено централізовано»...

Брехня все це, Вадиме Володимировичу! Нічого подібного в п. 13 розділу ІV Програми немає. Цей пункт, як і вся Програма, не передбачає виключення громадян з членів споживчого товариства.

2. «Засновником Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілки) є фізична особа»...

Знову брехня! Законодавство України не передбачає правову норму, щоб засновниками спілки споживчих товариств були фізичні особи.

3. «У разі виходу споживчих спілок зі складу Укоопспілки єдиним власником майна залишається голова Укоопспілки... (можливо, він поділиться або вже поділився цим майном з Державними реєстраторами або підконтрольними їм особами)».

Вадиме Володимировичу, невже Ви справді не розумієте, яку ахінею несете?

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування Укоопспілки визначені законодавством України і відповідно Статутом Укоопспілки, де передбачено норми, що володіння, користування і розпорядження майном Укоопспілки здійснює її вищий орган управління або уповноважений ним орган, а не голова правління Укоопспілки.

Перелік надуманих фактів на кшталт «на нашу думку» і «можливо» та відвертої брехні, некомпетентності Чорного В. В. можна продовжувати до безкінечності, та Бог йому суддя, оскільки українські суди для Чорного В. В. уже не указ.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва інформація, яка була поширена громадською організацією, яку очолює Чорний В. В. щодо діяльності споживчої кооперації, визнана недостовірною. Суд зобов’язав її спростувати.

Однак Чорний В. В., як голова ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією», всупереч рішенню суду, продовжує скеровувати органам державної влади вимоги перевіряти діяльність суб’єктів споживчої кооперації України за надуманими ним мотивами.