З ВИСТУПІВ ПРЕДСТАВНИКІВ ФРАКЦІЙ

— Проект Податкового кодексу повинен знизити податковий тиск на реальний сектор економіки, вітчизняних виробників, тим самим сприяти економічному зростанню реально, а не на папері. Те, що для країни важливо, повинно отримати пільги та преференції, а те, що сьогодні шкодить і вбиває вітчизняного виробника, ми не повинні підтримувати або обкладати більш високою ставкою оподаткування. Податковий кодекс покликаний забезпечити скорочення соціальної прірви між незначною групою тих, хто має колосальні доходи, і переважною більшістю наших громадян, які мають мінімальні доходи.

Саме тому серед основних вимог, на яких ми наполягатимемо під час ухвалення рішення в другому читанні по Податковому кодексу, — запровадження податку на розкіш, на нерухомість для представників великого капіталу, на яхти, на літаки, вертольоти, коштовності, зниження до 10% прибуткового податку для тих, чий дохід не перевищує 30 тисяч на рік, введення прогресивної шкали оподаткування. Надприбутки повинні обкладатися надподатком. А також податкові канікули для підприємств малого бізнесу, які будуть реально створювати нові робочі місця. Податки треба платити за місцем виробництва продукції, а не за місцем реєстрації фірми де-небудь у офшорах, щоб наповнювалися місцеві бюджети, фінансувалися соціальні програми на місцях.

— Розвиток держави без системних реформ не має європейського майбутнього. За 20 років це усвідомили всі, крім нас, і провели ці реформи, — Польща, Словаччина, Прибалтика та всі інші. Ми маємо 20 років демагогії, обману суспільства. Очевидно, що командно-адміністративна система, яка залишилася від минулого, не може управляти ринковою економікою. 

Жодна система не працюватиме без професійних кадрів. Найгеніальніші програми Президента хтось має реалізовувати на місцях. Сьогодні треба негайно створювати національну кадрову базу, в Україні залишилися одиниці фахівців у сфері житлово-комунального господарства. «Мери», яких часто обирають, їхні партійні заступники не здатні займатися реформами. Партійність повинна бути на другому місці, а вміння — на першому. 

Судячи з Податкового кодексу й бюджету, місцева влада стане ще гіршою. Історія не знає процвітаючих країн, де жорстка централізація влади і фінансів. Тільки справжнє самоврядування і розмежування повноважень та фінансів — запорука успіху.

— Минулої неділі у 800 місцевих радах пройшло повторне голосування по виборах місцевої влади. У такий спосіб Україна завершила марафон нескінченних виборів, які йшли одні за одними й геть вимотали країну і громадян. Дуже важливо, що чинна державна влада з честю і гідністю виконала свою місію, забезпечивши вимогу Президента Віктора Януковича — демократичне обрання всіх органів влади.

Коли вже спала напруга пристрастей, стало очевидним — позитивну оцінку чесності місцевих виборів дали самі виборці, спокійно сприйнявши всі результати голосування. За час, що минув з 2004 року, наш народ став набагато грамотнішим політично, сьогодні люди вже не піддалися на провокації опозиції, що програла вибори, і не погодилися стати масовкою запланованих деякими гарячими головами порушень громадського спокою і порядку. У встановлений термін до 1 травня 2011 року робоча група дасть пропозиції щодо комплексного вирішення питань проведення виборів.

12 листопада цього року мав місце безпрецедентний випадок — побиття діючим керівником радників міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова полковником міліції Костянтином Стогнієм народного депутата України Юрія Гримчака. Цей інцидент стався одразу після закінчення ток-шоу «Шустер-lіfe». Проти працівників внутрішніх справ порушено 673 кримінальні справи — такого ніколи не було за всю історію незалежності України. Якщо радник міністра може бити політичних діячів, то чого чекати пересічним громадянам? Вимагаємо від Голови Верховної Ради звернутися до Генерального прокурора щодо порушення кримінальної справи проти К. Стогнія, взяти під особистий контроль хід розслідування злочину і доручити це профільним комітетам, заслухати в парламенті інформацію міністра внутрішніх справ А. Могильова.

Швидко і бурхливо минає рік. Його вже активно аналізують експерти, політологи. Різноманітних оцінок, і власних, і зарубіжних, часто зовсім протилежних, вистачає. На погляд же тих, хто в цей період перебував в епіцентрі подій, головний висновок полягає в тому, що країна переживає 2010 рік під знаком політичної доцільності. За доволі популярним лозунгом стабільності, на жаль, на другорядні ролі сьогодні приречені верховенство права і утвердження демократії. Вибори 31 жовтня — яскраве тому свідчення, їх результати були зроблені, і не в день голосування, а задовго до фінішного дня. Дату дня парламентських виборів, усупереч Конституції, але з мотивів політичної доцільності, перенесли з весни на осінь.