Гірники закритих шахт опиняються у пастці недосконалого закону
«Звертаюся до вас із проханням допомогти в моїй проблемі. Я — колишній працівник шахти «Міуська», зараз тружусь на шахті «Зоря». На «Міуській» працював з 16.04.1984 р. по 16.11.2007 р. У 2001-му шахта перейшла до складу Торезької дирекції з ліквідації шахт. У цей час я працював водієм, а 24 вересня 2002 року був переведений підземним гірничим робітником із ремонту гірничих виробок. З того часу і до мого звільнення в 2007 році Пенсійний фонд порахував підземний стаж як загальний. Я звертався до Пенсійного фонду в Донецькій області, до Сніжнянського міського суду, до Донецького апеляційного суду, до секретаріату Президента України, Верховного Суду. Результату немає, тож пенсію в належному обсязі я не отримую.
Віктор Островерхов.
Сніжне Донецької області».
Аналогічні звернення з цього само міста редакція отримала від робітника шахти «Міуська» Юрія Сиротинського, від колишнього працівника цієї само шахти Сергія Платонова, який зараз після інсульту має ІІ групу інвалідності, а також від Валерія Довгого. Всіх їх об’єднує одна проблема: ці мешканці Сніжного працювали чи працюють на шахтах, які перебувають у стадії ліквідації. І, як виявилося, стаж роботи під землею на цих вугільних підприємствах під час оформлення пенсії враховується не повністю.За Законом «Про обов’язкове загальнодержавне пенсійне страхування» працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах із видобутку вугілля на підприємствах, які реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, зараховується пільговий період роботи не більше, ніж два роки з моменту закриття вугільного підприємства.
Як розповіли сніжнянські гірники, про цей пункт закону вони дізналися лише тоді, коли настав час оформлювати пенсію. А отже, робітники не мали часу та можливості для того, щоб, приміром, влаштуватися на діюче вугільне підприємство та заробляти підземний стаж там.
«У мене фактично викреслили п’ять років підземного стажу, — бідкається Віктор Островерхов. — Ось моя трудова книжка, ось атестація робочого місця за списком № 1 — це ті професії, які дають право на пільговий стаж. У Пенсійному фонді відмовилися рахувати повністю підземний стаж. З інших інстанцій мої листи пересилають до Пенсійного фонду. Коло замикається. А суди відмовляють у задоволенні позову. Працював-працював на шахті, а виходить — наче десь сторожем був влаштований».
За п’ятнадцять років у Сніжному із одинадцяти шахт залишилися дві. Решта або закриті, або перебувають у стадії ліквідації. Тож проблема підземного стажу для мешканців цього міста дуже й дуже актуальна. Шахта «Міуська» — місцева «водокачка». Якщо підприємство припинить відкачувати воду, підземні води затоплять горизонти діючих шахт. Тому в режимі водовідливу «Міуська» працюватиме постійно. А значить, робітники постійно спускатимуться під землю, щоб перевірити та налагодити обладнання. Проте до підземного стажу така робота не включається.
За словами Віктора Островерхова, влаштуватися на діючу шахту в місті практично неможливо. «Мій син у серпні минулого року залишився без роботи. Я вже правдами і неправдами намагався влаштувати його на шахту — ні. А в нього дитина маленька, чотири роки». Неважко уявити, як зустрічають у відділах кадрів гірників передпенсійного віку, які хочуть допрацювати до гідної пенсії.
«У Пенсійному фонді мені дали виписку, що мій підземний стаж становить усього 5 років 9 місяців та 17 днів. Не врахували роки навчання в училищі, — розповідає Валерій Довгий. — Я подав до суду, щоб мені відновили і стаж навчання в училищі, і стаж роботи на шахті. Перше прохання задовольнили, друге — ні. Але за моїми розрахунками, у мене понад 15 років пільгового стажу. Тому за законом я маю право на пенсію в розмірі 80% від зарплати, а не 50%, як зараз». Мій співрозмовник працює підземним електрослюсарем на «Міуській» та обслуговує обладнання для відкачування води. Щозміни гірник спускається під землю, проте цей факт жодним чином не враховується.
— Кількість звернень від працівників закритих, але не ліквідованих повністю шахт, останнім часом різко зросла, — каже сніжнянський адвокат Ігор Глєбов. — Про те, що їм не зараховано підземний стаж, шахтарі дізнаються заднім числом. На мій погляд, суди виносять рішення, не беручи до уваги всі обставини справи. Тому й трапляються парадокси, коли міський суд виносить рішення на користь позивача, а апеляційний скасовує його. Згідно із Заключними положеннями Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які працювали на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці і мали право на пенсію відповідно до статті 100 Закону «Про пенсійне забезпечення», пенсії повинні призначатися, виходячи із вимог віку та стажу, встановлених чинним раніше законодавством. Проте ані Пенсійний фонд, ані суди цього не враховують.
Працівники закритих шахт виявилися покараними без провини. Повна ліквідація шахти, аж до зняття з реєстру, протягом двох років, — не більше ніж утопія. Насправді процес закриття вугільних підприємств —болючий, витратний і розтягнутий у часі. Нерідкі випадки, коли шахта має статус такої, що ліквідується, по вісім—десять років. При цьому потреба у підземних робітниках не зникає, особливо там, де працюють водовідливи. А от розплатитися гідно із такими робітниками держава не поспішає.
Донецька область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
