Наприкінці минулого тижня в країні поділили квоти на продаж зерна нового врожаю за кордон. Сталося це майже через місяць після запровадження обмежень на експорт українського збіжжя.
Нагадаємо, ухваленою раніше урядовою постановою до кінця року з країни дозволено вивезти 2 мільйони тонн кукурудзи, 500 тисяч тонн пшениці, суміші пшениці і жита, полби, 200 тисяч тонн ячменю та по тисячі тонн жита і гречки.
Якщо керуватися інформаційним повідомленням, повністю вибрали ліміти постачальники пшениці та ячменю. А ось бажаючих продавати кукурудзу виявилося менше — розподілено лише 1 мільйон 114 тисяч тонн зерна королеви ланів. Пояснення такої, на перший погляд, дивної ситуації (качанистої зібрали ж бо чимало) просте — розподіл квот, відповідно до постанови, «здійснюється на підставі заявки, поданої Мінекономіки суб’єктом господарської діяльності за встановленою міністерством формою... Разом із заявкою суб’єкт господарської діяльності подає висновок Мінагрополітики про наявність у нього обсягу сільськогосподарської продукції, зазначеного у заявці, та спроможність її експортувати... Загальний обсяг квот розподіляється комісією пропорційно обсягам, зазначеним у висновках Мінагрополітики».
Так от, стверджують учасники зернового ринку, аграрне відомство «не встигло» (чи не захотіло) вчасно надати висновки про наявність в окремих потенційних експортерів зазначеного у заявці обсягу сільськогосподарської продукції та спроможність її експортувати. У такий примітивний спосіб були, нібито, відсічені «небажані» компанії. І уряду навіть не довелося змінювати чинний механізм розподілу, хоча ще недавно окремі високопосадовці наполягали на продажу зернових квот через аукціон. Мовляв, треба відійти «від корупційної складової».
Узагалі, цьогоріч з розподілом квот дивна ситуація. Тільки й розмов, що розподіляли своїм. А про плани обмеження експорту збіжжя країна дізналася ще у серпні, потім — незрозуміла кількамісячна пауза. Хіба для того, щоб зацікавленим у продажах за кордон суб’єктам вистачило часу зорієнтуватися, й щоб приходили до владних кабінетів не з порожніми руками? Тепер торговці збіжжям жартують: квоти ділили за принципом «залиш портфельчик усяк сюди вносящий».
Можливо, певні обмеження на експорт збіжжя й виправдані. Звісно, треба стежити за тим, щоб доморощені «вельмишановні» зернотрейдери не повивозили геть усе збіжжя за межі держави й щоб потім ми не залишилися «на бобах». Як це якось вже було — після чого зерно докуповували за межами країни. А коли бракує збіжжя — є небезпека, що й паляниця почне дорожчати. Але, з другого боку, квоти треба розподіляти прозоро, а не як нині — «згідно з купленими білетами».
