Приватних господарів з Колісників не залякали навіть палії 
Увечері, через день після виборів, мешканці села Колісники Ніжинського району Чернігівщини були потривожені шумом, схожим на стрілянину, з боку колишньої ферми. Вибігши на подвір’я, усі побачили, як горить телятник, тріскається на ньому шифер. Пожежна з Ніжина примчала через двадцять хвилин, потім з’явилася ще одна — з Вертіївки. Та вони вже не могли пересилити вогонь. Адже голова селянського фермерського господарства «Любава» Валентина Скрипка зберігала у тваринницькому приміщенні 12 тонн соломи, 15 тонн сіна, оприскувач, до 40 кубометрів шалівки.
Усе це вигоріло, ніби його й не було. Залишилися лише стіни з ракушняка та металеві підпорки даху, брухт з агрегату.
— Це підпал, — не сумнівається Валентина Володимирівна. — Така мені помста, що перемогла на виборах і стала депутатом райради, а вони знову опинилися у програші в селі, не їхня людина набрала більшість голосів при виборах сільського голови.
Затим додає:
— На нас з чоловіком, а також сільського голову Анатолія Рибку, ще у серпні була надіслана скарга в область, де ми фігуруємо як «мафія». Зазначу, що ми з ним у різних партіях, але ж вболіваємо за село, у міру своїх можливостей розв’язуємо наболілі проблеми. Наші опоненти думали ще до голосування вивести нас з виборчого процесу, залякати перевірками. Та по-їхньому не вийшло. Люди обрали нас. Ось і вирішили наші опоненти нас пустити за полум’ям.
Конфлікт у селі вже триває майже 10 років. Річ у тім, що чоловік Валентини Скрипки Микола Дмитрович був 17 років головою місцевого господарства. При ньому Колісники газифікували, і до будівництва у селі церкви він теж причетний. Колгосп під його керівництвом збудував у сусідній Григорівці нову школу, проклав у населених пунктах 18 кілометрів асфальтівок. У кінці 1990-х господарство розпалося на два сільгосппідприємства (одне — в Григорівці, друге — в Колісниках). Отой поділ майна, паїв, боргів фактично призвів до занепаду обох і тривалого напруження між учасниками цього процесу. Микола Скрипка сім років працював виконавчим директором комбікормового заводу. А його дружина Валентина (закінчила свого часу, як і чоловік, сільгоспакадемію) взялася 2001 року фермерувати. У 2003 році їй селяни передали в оренду 100 земельних паїв (разом вона обробляє 187 гектарів землі) та майна на 450 тисяч гривень.
У селянському фермерському господарстві «Любава» нині чотири трактори, один зерновий комбайн, техніка для збирання сіна, вирощування картоплі.
А ще удома у Скрипок — 4 корови, бик, 40 свиней, 80 гусей, 80 курей, 60 качок.
Таких людей, які мають стільки живності, у селах одиниці. Бо це важка щоденна праця. При цьому Скрипки мають вигляд, як у інтелігентів.
— Корів доїмо доїльним апаратом, — зізнається Валентина Володимирівна.
Так, вона часто недосипає. І не може з’їздити на море влітку. Та все-таки у нинішніх реаліях не плачеться, а має відносно добрий для села заробіток.
Цей рік для родини не був вдалий. Через посуху зібрали поганий урожай соняшнику, зернових. Але мали стабільний заробіток від проданого молока, свинини. М’ясо гусей, курей, качок консервують і забезпечують ним себе та молоді родини сина та дочки, що проживають у місті. Велику надію покладають на вирощування насіннєвої картоплі. Фермерське господарство затверджене Міністерством агрополітики як базове з вирощування елітного матеріалу бульб. Перший урожай супереліти вже отримали на двох гектарах.
— Ми його не продавали, — каже Микола Скрипка, — а заклали у сховище. Наступного року вирощуватимемо насіннєві бульби на п’яти гектарах. Продаватимемо еліту населенню — у районі сортооновленням ніхто особливо не переймається.
Чи здадуть Скрипки худобу на м’ясо після пожежі? На це запитання багато хто у Колісниках шукає відповіді. Адже як тваринам пережити зиму без сіна? Та попри значні збитки від пожежі Скрипки не втрачають оптимізму:
— Наперекір паліям — вистоїмо! І зиму переживемо. Ось сват зателефонував — привезе машиною сіно. Та й друзі обіцяють допомогти.
 
Чернігівська область.
На знімку: фермер Валентина Скрипка: «Оце все, що залишилося...».
Фото автора.