Ми живемо у світі техніки. Але разом з безмежними можливостями вдосконалювати свій побут і виробництво одержали з нею й великі ризики. Тому одне з головних завдань державного нагляду у сфері промислової безпеки й охорони праці — звести до мінімуму потенційні загрози, які несе застосування машин і механізмів.
У всіх розвинених країнах світу створено ефективні схеми здійснення технічного контролю за станом виробництва. До того ж левову частку функцій у цій сфері держава доручає приватним структурам і профільним науковим установам, надавши їм відповідну акредитацію.
У пострадянських країнах нагляд за станом промислової безпеки й охорони праці був під жорстким контролем адміністративно-командної системи. Зі становленням ринкової економіки нагляд частково або сповна переходив від держапарату до спеціалізованих організацій, до того ж різної форми власності.
Наприклад, у Молдові взагалі відсутній орган державної влади з питань промислової безпеки й охорони праці — всі повноваження надано державному підприємству, що виконує наглядові функції і проводить експертизу обладнання. В Росії за промисловою безпекою стежить Федеральна служба з екологічного, технологічного та атомного нагляду, а експертизу проводить одне державне підприємство й безліч приватних компаній.
В Україні Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду визначає й реалізує політику держави у сфері наглядової діяльності, а експертизу проводять державні й приватні експертні підприємства, а також науково-дослідні інститути.
Діагноз для заводу
Україна увійшла в незалежність без своєї системи технічної експертизи. Її довелося формувати майже з чистого аркуша — в непростих умовах економічних перетворень, за вкрай застарілих і зношених основних фондів промислового сектору.
Перші експертні структури з’явилися в нас на початку 90-х. У 1993 р. уряд ухвалив рішення про створення при територіальних управліннях Держгірпромнагляду госпрозрахункових підрозділів для проведення діагностики обладнання, експертизи проектів, навчання та атестації фахівців з питань охорони праці. Обсяги робіт, які виконувалися в інспекціях, неухильно зростали, вимагаючи від інспекторського складу додаткових знань і вміння під час вирішення непростих завдань, пов’язаних з технічною експертизою.
Паралельно проходила становлення й сама державна служба. Використовуючи досвід європейських країн, було ухвалено рішення вивести госпрозрахункові підрозділи зі складу інспекцій і перетворити їх на державні підприємства — експертно-технічні центри. У такий спосіб вирішувалося й питання фінансування: витрати на проведення експертиз для підприємств перекладалися з державного бюджету на власників такого обладнання.
Експертно-технічні центри сфери управління Держгірнагляду були створені в усіх регіонах України. Логічно було їх об’єднати навколо Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки й охорони праці. ЕТЦ мають сучасну матеріально-технічну базу й досвідчених фахівців, які виконують понад 20 основних видів експертної діяльності. Звичайно, система наших експертних центрів ще не така досконала, як, приміром, відома в усьому світі незалежна технічна інспекція Німеччини (ТЮФ), але все-таки Міждержавна рада з промислової безпеки країн СНД визнала її однією із кращих на пострадянському просторі.
Створення системи ЕТЦ було продиктовано необхідністю посилити контроль над сферою промислового виробництва, зокрема — за розробкою проектів будівництва та експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки. Тоді, на початку 90-х, у процесі структурних перебудов, приватизації й акціонування проектних і конструкторських організацій, а також із занепадом відомчих науково-дослідних інститутів практично було втрачено відомчий контроль за дотриманням норм промислової безпеки, знижено кадровий потенціал наукових і проектних інститутів.
Як наслідок, у багатьох затверджених проектах на будівництво або реконструкцію виробничих об’єктів не дотримувалися елементарні вимоги до охорони праці. Навіть сьогодні деякі відомчі НДІ, образно виражаючись, можуть за гроші замовника обґрунтувати пожежу в шахті як природний елемент виробничого процесу...
Аналіз проектної документації з реконструкції та будівництва промислових об’єктів, у тому числі й підвищеної небезпеки, свідчить, що майже 40% таких проектів не відповідають вимогам нормативних актів у промисловій безпеці й охороні праці. А отже, діяльність ЕТЦ — це, фактично, єдиний бар’єр, що дозволяє уникнути помилок під час будівництва небезпечних і для працівників, і для населення об’єктів промислової інфраструктури країни, забезпечити їх відповідність критеріям безпечного виробництва.
Мало того, завдяки фахівцям ЕТЦ, які стежать за дотриманням технологічних процесів, розпізнають і прораховують імовірні виробничі ризики, тисячі підприємств країни одержали можливість оптимізувати виробництво, поліпшити економічні показники, якість і конкурентоспроможність своєї продукції.
Рецепти безпеки
Головне завдання експертно-технічних центрів — забезпечити цілковитий технічний контроль за станом виробництва в Україні. А саме, проводити технічну експертизу промислових об’єктів — починаючи з проектування і закінчуючи їх виведенням з експлуатації. Така експертиза визначає працездатність устаткування, можливість підприємства забезпечити безпечні умови праці своїм працівникам.
Другий напрям — експертиза можливостей суб’єкта господарювання проводити роботи підвищеної небезпеки. Ще жодне підприємство країни, за рідкісним винятком, з першого звернення до експертних організацій не отримало дозволи на такий вид робіт — занадто багато недоліків, які доводиться усувати знову ж таки за допомогою фахівців ЕТЦ. До речі, такий порядок видачі дозволів — за допомогою експертизи обладнання експертно-технічними центрами — було визнано європейськими експертами максимально наближеним до вимог європейського законодавства.
Технічний експерт, обстежуючи підприємство, по суті, виконує профілактичну роботу, спрямовану на попередження аварій і травматизму. Він перевіряє підготовку персоналу до роботи з небезпечним устаткуванням, стан машин і механізмів, наявність на виробництві систем управління охороною праці. Крім того, що важливо, пропонує шляхи усунення виявлених недоліків. Фактично обстеження підприємства — це індивідуальне стажування керівника і відповідної служби з питань дотримання норм охорони праці.
Ще один напрям діяльності ЕТЦ — експертиза обладнання. Майже третина нещасних випадків на виробництві виникає через несправність техніки. Тому планове її обстеження експертами відіграє дуже важливу роль у профілактиці нещасних випадків. І проблема тут не в зношеності обладнання, що, за деякими підрахунками, вироблене на 80%. А в ставленні власників і працівників до його експлуатації. Мені доводилося бачити в країнах Європи, як на підприємствах поряд із машинами останнього злету науково-технічної думки працювали доглянуті «конячки», зроблені ще на початку минулого століття. Секрет такої тривалої роботи техніки — у дбайливому до неї ставленні, вчасно проведеній експертизі та ремонтах. До речі, обладнання, що відпрацювало граничний термін у Європі, найчастіше завозиться в треті країни, у тому числі й в Україну, де чесно служить ще чимало років.
Від ремонту до наукових досліджень
Сьогодні в Україні зареєстровано близько тисячі експертно-технічних організацій. 28 державних ЕТЦ, як уже говорилося, працювали в складі Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки й охорони праці. Інші — це приватні підприємства, науково-дослідні інститути, які отримали державну акредитацію на такий вид діяльності. Крім діагностики й експертизи, вони також займаються ремонтом обладнання, проводять консультації.
За такої кількості гравців на досить обмеженому ринку проконтролювати якість надаваних ними послуг дуже складно. Тому почастішали випадки суб’єктивізму, а часом і зловживань: висновки про експертизу устаткування видаються без проведення самого обстеження, у висновках експертизи надається недостовірна інформація, позитивний висновок підприємства можуть одержати без достатніх на те підстав.
З урахуванням досвіду європейських країн фахівцями НДІ промбезпеки й охорони праці розроблені й запроваджені уніфіковані вимоги до організацій, які працюють на ринку експертних послуг. Це дозволить не допустити до проведення експертиз несумлінних і некваліфікованих виконавців. Крім цього, ведеться єдиний реєстр організацій, уповноважених проводити техогляди та експертне обстеження обладнання. Була також створена єдина система науково-технічної підтримки державного нагляду за промисловою безпекою й охороною праці. Розроблено методології виявлення небезпечних виробничих факторів, оцінки виробничих ризиків, а також заходи щодо їх усунення.
Щоб утриматись у відкритому ринку, експертні організації повинні надавати високоякісні послуги, освоювати прогресивні напрями діяльності. НДІ промбезпеки й охорони праці якраз допомагає їм визначитися з наданням нових видів послуг, впроваджувати ефективні методи досліджень, моніторингу й експертиз устаткування, сучасні системи менеджменту охорони праці. ЕТЦ сертифікують свою роботу на відповідність менеджменту та організації виконання робіт європейським вимогам, що гарантують стабільність і постійне підвищення рівня якості їх роботи. Крім цього, разом із провідними науковими установами країни проводять наукові дослідження в різних галузях промисловості.
Щоб посилити позиції системи експертно-технічних послуг на законодавчому рівні, розроблено й ухвалено в першому читанні проект закону України «Про промислову безпеку», який, поряд з іншими законодавчими актами, визначає ідеологію експертної діяльності у сфері охорони праці та промислової безпеки. Мета цих законодавчих ініціатив — створити таку нормативну базу й умови на ринку експертних послуг, щоб усі профільні організації могли працювати за єдиними правилами, прозоро та якісно. Адже від достовірності технічної експертизи значною мірою залежить рівень промислової безпеки країни.
Система експертно-технічних центрів в Україні — ще на стадії становлення. І щоб одержати такий статус і повагу, які мають на світовому ринку їхні німецькі колеги ТЮФи, потрібно пройти довгий шлях. Головне — визначитись, як і куди йти.
Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки й охорони праці ініціює розробку концепції розвитку системи експертно-технічних центрів в Україні, що включає як державні, так і приватні підприємства. Тому нам дуже важливо знати думки фахівців, зацікавлених у цьому питанні. Ми відкриті до співробітництва й готові обговорювати ідеї та пропозиції.
Сергій СТОРЧАК, радник Прем’єр-міністра України, директор Національного НДІ промислової безпеки й охорони праці, доктор технічних наук.
