За даними Міністерства сім’ї, молоді та спорту, з 2,5 млн. молодих родин в Україні 800 тисяч потребують поліпшення житлових умов. Тільки 33% молодих пар проживає окремо від батьків. 11% — живе в комуналках, 14% — винаймає житло, а 30% — узагалі не мають власної квартири.

Років 5—6 тому у молоді з’явилася хоч і примарна, але все-таки надія вирішити питання власного кутка завдяки пільговим програмам іпотечного кредитування, підтримуваним Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву. Зі скрипом, але механізм працював, поки економічна ситуація в державі була більш-менш на підйомі. Однак під час кризи програма дала серйозний збій. Держава виявилася неспроможною платити за взятими на себе зобов’язаннями, стабільний долар різко «підскочив», багато молодих людей залишилися без роботи й з істотними боргами...

Безвихідність ситуації, на думку психологів, найчастіше стає причиною розлучень молодих родин. Адже відсутність власного житла й необлаштованість побуту — погані супутники для створення нової молодої сім’ї. Вони породжують невпевненість у завтрашньому дні, падіння народжуваності, загострення демографічної ситуації...

Сигнал для населення

Майже дев’ять місяців нова влада міркувала над проблемою. І от про молодіжне житло нарешті знову заговорили: чиновники, народні депутати, вчені.

— Програма будівництва житла для молоді стоїть на місці. А на деяких етапах — навіть мінусує, — самокритично визнає новий керівник Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Леонід Рисухин. Чиновник навіть не намагається списати виниклі проблеми на фінансово-економічну кризу. Просто констатує факт: після 2004 року, коли за рахунок коштів держави були видані кредити молодим родинам на рекордну суму більш як 120 млн. гривень, програма пільгового кредитування постійно скорочувалася. А 2009 року взагалі залишилася без уваги держави.

— Через недофінансування програми з часткового компенсування відсотків за кредитами комерційних банків у 2009 році станом на 1 січня 2010 року з’явилася значна заборгованість, — продовжує Рисухин. — Проблема загострилася ще й через несвоєчасне прийняття бюджету на поточний рік. Все це спричинило значне напруження серед молоді, що брала участь у програмі.

За даними фонду, вскочили у фінансову халепу ні багато ні мало 11 тисяч молодих родин. Від остаточного провалу в 2009-му діяльність фонду врятувало співробітництво з місцевою владою. Саме з місцевих бюджетів молоді було видано кредитів на 49 млн. гривень. У масштабах країни — це всього близько сотні квартир. Зрозуміло, якщо держава продовжуватиме вирішувати проблему забезпечення молоді житлом такими темпами, то навряд чи всі бажаючі до пенсії встигнуть одержати довгоочікуваний дах над головою. Природно, суспільство чекає від влади позитивних сигналів про перспективи розвитку програми. І Леонід Рисухин намагається переконати, що такий сигнал від уряду отримано.

— 2010 року в Держбюджеті були передбачені гроші на компенсацію відсотків за кредитами у повному обсязі, — рапортує чиновник. — Поки що тільки для погашення відсотків цього року. Вирішується питання про погашення заборгованості, яка утворилася. На пільгове кредитування цього року фонд розраховує одержати з бюджету близько 40 млн. грн. з урахуванням співробітництва з місцевими бюджетами, а це — ще плюс близько 50 млн. грн.

Отже, цього року, за підрахунками фонду, пільгові кредити на будівництво власного житла зможуть одержати близько 250 молодих родин. А в черзі стоїть 1,1 мільйона! З такими темпами чергу можна буде забезпечити через 4 тисячі 400 років... Чи виправдано рух у тому само напрямі? Судячи з результатів останніх років і виходячи з можливостей держбюджету, райдужні перспективи розгледіти вкрай складно.

— Фонд пропонує комплексно підійти до вирішення цього завдання, — веде далі чиновник. — Дозволити, наприклад, випуск облігацій під державні гарантії щорічно на 500 млн. грн. і 200 млн. грн. обов’язкового фінансування з держбюджету на програму тільки пільгового молодіжного кредитування будівництва житла. Це дасть змогу в 2011 році зрушити питання з мертвої точки. Ми зможемо надати кредити 2,5 тисячі молодих родин. Уже в 2012-му близько 200 млн. гривень повернуться в бюджет податками й частковим поверненням кредитів, що збалансує витрати бюджету.

З вуст законодавців

Стратегію доступності житла, у тому числі й для молоді, розробляють і в парламенті. Відповідний закон уже прийнято у першому читанні. Однак геніальної формули, спроможної збалансувати можливості української молоді з реальним потенціалом державної скарбниці, схоже, досі не знайшли. Одні депутати пропонують чесно зізнатися народу: «шари» не буде, у держави немає грошей, щоб безплатно вирішити квартирне питання такої армії бажаючих поліпшити свої житлові умови.

— Механізм забезпечення молоді житлом потрібно переглянути, — вважає народний депутат Андрій Пінчук (Партія регіонів). — Вирішити проблему винятково грошима з бюджету не вдасться. Немає в держави сьогодні таких коштів, щоб безплатно забезпечити квартирами хоча б третину бажаючих.

Чимало претензій у народних депутатів, які сьогодні працюють над законодавчою базою, і до схеми погашення банківської ставки за кредитами.

— Кому ми допомагаємо? Молоді? Не згоден, — намагається пояснити свою позицію Андрій Пінчук. — Виходить, що держава допомагає комерційному банку заробляти на відсотках. Де тут допомога молоді? Щоб зробити крок уперед у вирішенні цієї проблеми, потрібно реформувати діяльність фонду й кардинально змінити підходи до вирішення цього питання. Фонду потрібно будувати соціальне житло. Воно має відповідати нормам проживання. Але воно повинно бути тимчасовим: одно-, двокімнатні квартири готельного типу, де людина або молода родина житимуть доти, доки не зможуть собі побудувати або придбати житло більш якісне. Заробив — звільни житло наступній молодій родині.

— У нас є державні банки, принаймні — є Ощадбанк, — веде далі народний депутат. — Чому не дати банку гроші, щоб він міг забезпечити молоду людину нормальною іпотекою? Принаймні, на відсотках уже зароблятиме держава, а не комерційна структура. Крім того, ціни на нерухомість — занадто високі для бюджету молодої родини. Квартири продаються удвічі-втричі вище за собівартість. На цьому наживаються й забудовники, і ріелтери. Потрібно дати можливість молодим людям самим будувати собі житло...

— Нам не потрібно забувати про МЖК (молодіжні житлові комплекси, — Авт.), — вважає народний депутат Катерина Самойлик (КПУ). — Треба з’їздити по досвід у Львів, у Херсон. Там є що показати. А от про законодавче забезпечення ми говоримо вже близько двох п’ятирічок. Для підтримки молоді ми досі керуємося однією-єдиною статтею в Законі «Про становлення й розвиток молоді». Одна стаття для всієї молоді й усіх її проблем!

— Чи потрібні пільги для молоді? Потрібні, — вважає комуністка. — Старій людині вже не потрібні, а молодій на етапі її становлення — необхідні! Подивіться: молодим родинам, які одержали квартиру в кредит, держава зобов’язалася компенсувати половину вартості житла, якщо в родині народиться троє дітей. Там троє дітей і народжується. Хіба це не вирішення демографічної проблеми? Хіба заради цього державі не варто списати 25—50% від вартості житла?..

— На жаль, як показала практика, ця система працює, коли в країні стабільна економічна ситуація. А якщо ні? Законодавець повинен і ризики різноманітні передбачити, — вважає Катерина Самойлик.

Імовірність доступності... з наукової точки зору

Природно, держава законодавчо має визначити всі можливі ризики. У цьому впевнений і Йосип Шварцман, член-кореспондент Академії будівництва.

— Якщо людина брала доларові кредити й долар коштував 5 гривень, то позичальник і повинен повертати кредит доларами по 5 грн., — вважає вчений. — Банки не мають на цьому наживатися. У людей немає зайвої зарплати, ми не підвищили її за рік в 1,6 разу. Далі — ми прийняли закон, що дає змогу брати кредит під 12,5% + 2% (банківська ставка + державна доплата комерційному банку за кредит). Де такі іпотечні кредити в Україні? 25% річних, 27, 29 і + 2%. Виходить більше 30. Фактично — удвічі вище, ніж планувалося.

Учені розрахували, що доступними кредити для молоді стануть тоді, коли їх можна буде розтягнути на 30 років за річної ставки не більше 5%! А місячний внесок разом з нарахуваннями відсотків за кредитом не повинен перевищувати оренди рівноцінної квартири на вторинному ринку житла. Тобто в молодої родини має з’явитися вибір: купити своє житло в кредит або постійно винаймати квартиру і платити за неї.

Але насамперед учені рекомендують визначити потенційний ринок житла. Базові розрахунки мають стати основою всіх наступних програм. Адже від цього залежить не тільки спорудження нових квадратних метрів, а й темпи розвитку будівельної галузі, виходячи з цих даних формуються плани розвитку вітчизняної економіки. Лише так можна грамотно обгрунтувати соціальне замовлення держави на житло й розробити комплексну програму забезпечення населення квартирами.

— Поки цього не зробимо, шукатимемо винних у невиконанні планів, — попереджає Шварцман.

Замість P. S. Важко в умовах такої невизначеності щось радити молоді. Єдине, що має сенс, — все-таки заявити державі про свій намір одержати власне житло. Тобто піти в регіональне відділення фонду й написати заяву на надання кредиту. Нехай зараз немає грошей, і мрія видається нереальною. Але ситуація не може постійно перебувати в підвішеному стані. Та й державі буде легше визначити обсяги потреб молодих родин. Експерти вже попереджали, що як тільки з’явиться світло в кінці тунелю, мільйонна черга легко збільшиться вп’ятеро. Адже реального стану справ, схоже, так ніхто й не знає.

І ще одне зауваження, яке стосується рівня наших доходів. Коли в Україні обговорювалася гіперактивність цін на нерухомість, один із банкірів поділився досвідом визначення платоспроможності клієнта, що претендує на іпотеку. Отож, зарплата позичальника за місяць повинна бути рівною ціні одного квадратного метра житла. Тільки тоді клієнт зможе років за 30 виплатити вартість своєї квартири. І це тоді, коли в розвинених країнах іпотека, як правило, видається під 2,5—4% річних. Причому не тільки для молоді...