Підприємці закликають до загальнонаціонального консенсусу

Країна хоч і повільно, але йде шляхом економічної стабілізації. Однак зрозуміло: для вирішення базових соціально-економічних проблем необхідні більш радикальні зусилля. За даними міжнародних експертних центрів, Україна за конкурентоспроможністю економіки посідає 89-те місце з 139 держав, хоча торік це місце було 82-м. Причиною експерти називають погіршення інституційного розвитку, макроекономічної стабільності, низький розвиток фінансових і невисока ефективність товарних ринків.

Очевидно, що пласт цих проблем (а ми могли б навести оцінки підприємницького клімату, податкової ефективності, порівняння реальних доходів населення України з сусідніми країнами) не долається простим приростом виробництва при збереженні старих управлінських підходів. Таким шляхом можна залишитися на нижчих позиціях світових рейтингів назавжди. Тільки структурні перетворення, ініційовані політичною волею керівництва країни і підтримані населенням, які проведені рішуче і невідкладно, можуть забезпечити для країни шанс зайняти гідне місце в світі.

Звернемося до головної, базової передумови успішної модернізації економіки і суспільства, реального поступу на шляху європейської, світової інтеграції. Це ефективна влада, що діє на основі консолідації законодавчої, виконавчої, судової гілок та місцевого самоврядування, грамотної сучасної стратегії розвитку, яка реалізується на основі глибокого професіоналізму її представників і домінанти в них антикорупційного мислення. Безумовно, реформи потребують високого рівня повноважень того, хто їх ініціює та здійснює, — глави держави, його управлінської і політичної команди. З цим згодні експерти як в Україні, так і за кордоном. Вони позитивно сприймають той факт, що у сфері управління державою дуже концентровано, за невеликий відрізок часу відбулися значні зміни.

Початок судової реформи ознаменувало введення в дію Закону «Про судоустрій та статус суддів». Про її позитиви — посилення незалежності судової гілки влади — висловилася Венеціанська комісія.

Довгоочікуваним і надзвичайно важливим для країни стало рішення Конституційного Суду щодо так званої політреформи 2004 року, яка нелегітимними, хаотичними змінами зруйнувала баланс гілок влади, систему повноважень, відповідальності та контрольних функцій. Скасувавши ці «новації», країна зробила рішучий крок на шляху відновлення принципу верховенства права, консолідації влади та підвищення її ефективності.

Високу підтримку пропрезидентських сил по всій країні засвідчили вибори до місцевого самоврядування. Саме вони й зцементували вертикаль влади, яку тепер за її можливостями і потенціалом навряд чи можна з чимось порівняти в українській історії.

Однак хотілося б зробити декілька застережень. Життя є таким, що іноді успішні передумови можуть не допомогти, а, швидше, перешкодити. Паморочиться голова від адміністративних і партійних можливостей, виникає оманлива впевненість, що перемога вже в кишені, тягне вниз баласт випадкових попутників, особливо на місцях, поняття «свої» і «чужі» знову можуть підміняти «добро» і «зло».

Як скористатися високим шансом без втрати часу, бюрократичних пробуксовок? Додамо ще млявість опозиції, незвичайну «делікатність» преси в сфері критики влади, заклопотаність середнього класу винятково власним виживанням... Що можна цьому протиставити?

Очевидно, для проведення реформ владна вертикаль повинна демонструвати не тільки ідейно-політичну єдність, але бути професійною у сучасному розумінні цього слова — мобільною, креативною, здатною довести почате до кінця. Потрібна комплексна модернізація системи державного управління, що включає адміністративну реформу та реформу держслужби. Необхідно прийняти закон про державну службу, який повинен відокремити від неї політику шляхом запровадження посади державного секретаря у міністерствах, що вже було апробовано в Україні і успішно працювало. Але головна умова кадрової реформи — повне викорінення корупції в держорганах, прийняття пакету антикорупційних законів.

Однак і цього мало. Жодна реформа не буде реалізована зусиллями однієї влади, нехай дуже професійної. Тільки опора на громадянське суспільство може забезпечити довгоочікуваний результат. Тому переможні реляції про те, що консолідація досягнута, будуть сприйматися тільки тоді, коли до ланцюжка «президент—уряд—парламент—місцеве самоврядування» буде додано блок «громадянське суспільство».

Два роки тому вийшла доповідь комісії з економічного зростання Світового банку. Досліджувалася динаміка 13 країн за 25 років — тих країн, які показали середньорічний темп зростання не нижче 8 відсотків. З’ясувалося, що всі ці країни відрізняються спільною рисою — там є ефективність і цілеспрямованість лідерства та координації, виразний загальнонаціональний консенсус з приводу довгострокових цілей розвитку і витрат.

Хочу підкреслити: не тільки консенсус влади, відсутність якого нам так наочно демонстрували в попередню каденцію та про досягнення якого зараз ми вже можемо з полегшенням говорити, але — загальнонаціональний консенсус.

Ідея активізації громадянського суспільства, що називається, носиться в повітрі. До державних лідерів приходить розуміння: розвинута громадянська свідомість — це не те, що підтримують заради заспокоєння європейських спостерігачів, це необхідний і часто основний інструмент модернізації та соціально-економічних реформ. Активні розмови з цього приводу ведуться в Росії, там обговорюється необхідність прийняття суспільного договору.

Своє розуміння суспільного договору народилося й в середовищі українських промисловців і підприємців. Продовжуючи традицію договірних відносин з відомствами, які безпосередньо впливають на підприємництво, з приходом нової президентської команди УСПП суттєво змінив тактику і підійшов до цієї справи як до створення цільної системи. Почавши з підписання у квітні меморандуму з Кабінетом Міністрів України, УСПП відновив ділові стосунки з Антимонопольним комітетом, Державною податковою адміністрацією, митною службою, Держкомпідприємництва, НКРЕ, Укрексімбанком тощо. Паралельно договори про співробітництво підписані з багатьма обласними державними адміністраціями — Донецькою, Львівською, Хмельницькою, Івано-Франківською, Полтавською, Тернопільською, Дніпропетровською та іншими.

Передбачаю запитання: що дає система договорів? Вона формує в сторони влади розуміння того, що закритого, непрозорого режиму в сфері прийняття рішень бути вже не може, у сторони підприємців — мотивацію громадської активності, необхідності боротися за умови ведення бізнесу та його результат. Вона допомагає в реалізації складних проектів з багатьма учасниками, в тому числі в сфері державно-приватного партнерства. Вона дозволяє діяти максимально ефективно, коли підприємці вимагають захисту своїх прав та інтересів на стику багатьох проблем і багатьох відомств.

На виконання підписаних договорів створені робочі групи, які діють досить активно. Так, за ініціативою робочої групи «УСПП — Податкова адміністрація» доводиться правота компаній щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ (Інвестиційна вагонна компанія та інші). Робоча група «УСПП — Митна служба» займається проблемою Херсонського комбінату хлібопродуктів, який через відмову митного оформлення товару не може виконати умови зовнішньоекономічного контракту. УСПП поставив перед митниками питання про розблокування експортних поставок зерна, яке вже надійшло в порти і було готове до відправки в момент введення обмежень. В обох випадках мова йде не так про значні втрати виробників, як про імідж України як одного зі світових лідерів експорту продовольства, який не повинен втрачати перспективні ринки і перевірених міжнародних партнерів.

За результатами співпраці з митницею вдалося усунути затримки з оформлення вантажів Побузького феронікелевого комбінату, домогтися прийняття доповнення до наказу Держмитслужби щодо постійних контактів представників митниці з промислово-підприємницьким активом регіонів.

Робоча група «УСПП — Укрексімбанк» готує певну матрицю взаємовідносин національного товаровиробника та вітчизняних банків. Бізнесмени хотіли б мати реального банківського партнера і нарешті розірвати порочне коло «кошти в банках є, але вони в реальній економіці не працюють». Група працює над проектами з використанням енергозберігаючих технологій, вивчає можливості взаємодії з муніципалітетами.

Об’єднавшись, промислово-підприємницька спільнота довела, що прийнятий у першому читанні в минулому парламентському сезоні проект Податкового кодексу є неприйнятним, запропонувала кілька сотень поправок і доповнень, наполягла на проведенні його масштабного обговорення, скасуванні першого читання і повторному винесенні проекту до парламенту.

Чи можна назвати партнерство влади і бізнесу в нашому варіанті таким, що повністю відбувся? Система, як кажуть фахівці, починає бути ефективною, коли працює мимовільно, самостійно виробляючи продукт потрібної якості. Саме в такому контексті ми розглядаємо розпорядження Прем’єр-міністра України М. Азарова міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, міських державних адміністрацій: «Залучати представників УСПП до роботи громадських рад, колегій при органах виконавчої влади, призначати радниками, вводити до складу колегій».

Відзначу головне: ми будуємо цю систему так складно і довго насамперед заради можливості громадського контролю за діями влади. Саме участь нашого активіста в тій чи іншій колегії забезпечує перевірку справжніх намірів і планів держоргану, коригування рішень у стадії розробки і «на виході». Будучи всередині системи, наш колега отримує можливість володіти всією повнотою інформації та оперативно впливати на ситуацію.

Звичайно, не все так безхмарно... Треба ще багато працювати, щоб «контролер» не перетворився на занадто «тямущого» та компромісного, був принциповим і рішучим. Десь буде й опір: чого там місцевий начальник повинен радитися з громадськістю, він і сам собі на умі... Іноді участь зводитимуть до формальної: вашу думку, шановний промисловець, ми вислухаємо, але чи врахуємо... Так що зусиль доведеться докласти ще багато.

Ще одне свідчення того, що система працює — приєднання до ініціатив УСПП громадських організацій різного напрямку. Близько 40 ділових асоціацій та об’єднань увійшли до Економічної ради при УСПП, щоб разом обговорювати і виробляти пропозиції до Податкового кодексу, Програми економічних реформ Президента і т. д. Для нас дуже цінною є співпраця з організаціями і зовсім неекономічної спрямованості, наприклад, з групою структур, що реалізують проект «Бренд міста — справа городян».

Для представників громадськості очевидно, що держава повинна бути надзвичайно зацікавлена в активності структур, які мають ознаки самоорганізації і здатності до самостійних дій — цивільних неполітичних організацій, малого, середнього підприємництва. Навіть якщо ці групи не готові до діалогу, розумна держава, прозора влада мають їх активізувати, запросити до контролю держави, почати конкретний діалог.

Але у нас в країні вони є, вони вже активізовані! Закладено фундамент і триває будівництво перспективного діалогового майданчика зі стійким зворотним зв’язком і елементами дієвого громадського контролю. Запропоновано мобілізаційний проект, який повинен зацікавити українське суспільство і може відбутися на принципах відкритості, гласності, довіри.

Упевнений, для нашої могутньої «башти влади» така співпраця — це серйозний шанс підвищити ефективність. Шанс глянути на завдання не з висоти власної значимості, а через призму високої відповідальності перед народом. Шанс не чіплятися за хмари і «великі» плани, а встати на грішну землю і перейнятися проблемами звичайного підприємця, обивателя, громадянина. Шанс подолати амбіції «переможця» і реалізувати себе в якості чорнороба великої української модернізації. Давайте докладемо зусиль, щоб цей шанс не був втрачений!