Стан комунальної теплоенергетики Луганщини характеризується як критичний. Розбалансована система, котра до того ж працює на застарілому обладнанні, призводить до щорічних втрат природного газу обсягом понад 85 мільйонів кубічних метрів, або 25 відсотків його обсягу споживання теплопостачальними підприємствами регіону. Наявні потужності котелень використовуються на 30 відсотків. З 2005 року в окремих населених пунктах розпочато децентралізацію теплопостачальних організацій. Найуспішніше вона проходить у Краснодоні.
Грілася за допомогою праски
— Тепер і в нас буде тепло, — вчителі-пенсіонери Валерій Михайлович і Людмила Василівна не приховують свого радісного настрою. — Шість років мерзли. Раніше батареї центрального опалення хоч іноді були теплі, а останні два роки в нас зовсім не топили. У ЖЕКу пояснювали, що в підвалі нашого будинку прогнили всі труби, а для їхньої заміни немає грошей. Але нинішнього року до нас прийшла комісія — дуже милі люди. Розповіли про міську соціальну програму теплопостачання, за якою місцева влада допомагає таким, як ми, у встановленні автономного опалення. Пільгова «автономка» коштуватиме нам лише чотири тисячі гривень, а 60 відсотків витрат бере на себе міськвиконком.
Цього дня робітники саме завершували встановлення опалення. На тлі новенького витонченого радіатора майже двометрова чавунна «гармошка» старої батареї вже здавалася анахронізмом. Валерій Михайлович Кирюшин із задоволенням показує нове обладнання, а його дружина намагається нас переконати, наскільки вигідна для пенсіонерів «автономка». Начальник управлін- ня економіки Краснодонского міськвиконкому Ганна Яковлєва слухає її з посмішкою. Свій коментар вона дасть пізніше.
— Як каже наш сусід, який уже поставив таке опалення, ми будемо платити приблизно 130 гривень на місяць, а раніше опалення нашої двокімнатної квартири ставало нам у 300 гривень — ділиться своїми думками хазяйка. — Ми такі вдячні місцевій владі. Уже давно нічого не отримували від держави.
У цьому десятому будинку на кварталі Шахтар ми завітали ще до однієї квартири, де вели роботи з установлення опалення. Марія Михайлівна Тебекіна в березні святкуватиме своє 90-річчя, але перебуває ще в доброму здоров’ї, тільки чує погано. Минулої зими в неї сталося запалення вух, після чого й оглухла. А занедужала тому, що сильно мерзла. Від центрального опалення її квартиру відрізали ще два роки тому. Сама написала заяву. Пенсія маленька. Незважаючи на те, що свого часу працювала на шахті, платити за тепло немає чим, та й не було того тепла в батареях. Навіщо задарма гроші викидати? Увесь цей час грілася за допомогою праски. Вона її ровесниця. Нині таких не виробляють — чавунна, важка, тому довго тримає тепло. На ніч гріла праску на газовій грубці і брала її в холодну постіль, а вдень тримала руки й ноги на пластиковій пляшці з гарячою водою. Дітей Бог не дав Марії Михайлівні, допомагати їй нікому, тож сподівається тільки на себе. З убогої пенсії зібрала якусь суму собі на смерть, а тут запропонували автономне опалення провести. Хотіла вже свої «похоронні» на цю справу пустити, щоб не мерзнути, як минулої зими, але добра душа Марія Григорівна, що взялася доглядати за бабусею, відрадила й позичила їй грошей. Тож бабуся тепер не тільки не буде мерзнути, а й користуватиметься гарячою водою. Каже, що вже забула, як вона тече із крана.
Щоб люди вчасно отримали тепло, на установці індивідуального опалення особам пільгової категорії у Краснодоні працювало вісім підрядних організацій.
Чим запам’яталося минуле десятиліття
Запитайте в мешканців Краснодона, чим їм запам’яталося минуле десятиліття. Серед хороших і поганих спогадів вони обов’язково назвуть комунальні проблеми — перебої з водою й нікудишнє опалення. І в цьому вони будуть щирі. Річ у тім, що Краснодон — єдине місто в регіоні, котре в 2002 році прийняло соціальну сферу підприємств вугільної галузі без фінансового супроводу. Технічний стан об’єктів був такий поганий, що будь-які кошти, що вкладалися міським бюджетом в їхній ремонт, не давали бажаного ефекту. Наприклад, на той момент у Краснодоні було близько трьох десятків котелень, які відпрацювали свій ресурс. Не ремонт був потрібен, а цілковита заміна. Де взяти гроші? У пошуках варіантів міська влада чи не перша в області зважилася взяти муніципальну кредитну позику й за ці кошти побудувати перші міні-котельні для бюджетних організацій. Усього їх тоді поставили одинадцять. Проект окупився за два роки. Друга муніципальна позика була витрачена на встановлення приладів обліку на всі котельні міста, і це дало змогу знизити споживання газу як мінімум утричі. Коштом третьої позики продовжили встановлення міні-котелень. А наступним етапом реорганізації теплового господарства стало переведення житлових об’єктів на індивідуальне опалення.
Варто зауважити, що, розробляючи план децентралізації центрального опалення, керівники міста орієнтувалися на статтю 45 Гірничого закону, що визначає механізм пільг на енергоносії для шахтарів. Однак джерело фінансування цього закону не було визначено, тож пільги залишалися тільки на папері. Тобто реально цей закон не працював, і це внесло небажані корективи в роботу влади.
— Ми зіштовхнулися з повальними неплатежами, — розповідає начальник управління економіки Краснодонського міськвиконкому Ганна Яковлєва. — Автоматично у нас виникли проблеми з погашенням боргів по газу та електроенергії. Додайте до цього ще й різницю в тарифах, що її до сьогоднішнього дня держава не відшкодувала в повному обсязі. Наприклад, собівартість послуги теплопостачання на кінець минулого опалювального сезону досягала 20—23 гривень за квадратний метр. Зрозуміло, що населення не витримає такого навантаження. Вихід ми побачили один — децентралізація опалення, перехід на індивідуальну форму теплопостачання. Тому ще 2006 року міська рада розробила програму такої децентралізації в Краснодоні й уже чотири роки чітко її виконує.
Аналіз ситуації привів до несподіваних висновків. Як з’ясувалося, у Краснодону і ще двох містах, які входять до його структури, залишилися лише 2 тисячі осіб, які користуються центральним опаленням. До того ж це здебільшого представники пільгової категорії населення — учасники війни, пенсіонери, малозабезпечені родини тощо. Одне слово, ті, кому індивідуальне опалення не по кишені. А основна частина населення обрала для себе «автономку». Виходячи з отриманих даних, міська влада розробила спеціальну соціальну програму з установки індивідуального опалення для пільгової категорії краснодонців. 60 відсотків вартості робіт та устаткування місто бере на себе, а решту платить власник квартири. Це 3—4 тисячі гривень
— Економічний ефект сьогодні за індивідуальним опаленням, — упевнена Ганна Яковлєва. — Давайте підрахуємо: нині тариф на подачу тепла становить 7 гривень 49 копійок за один квадратний метр. Грубо кажучи, оплата за послуги тепловиків у трикімнатній квартири коштує більш як 400 гривень. А за індивідуальне опалення люди платитимуть на місяць 150—200 гривень. До того ж будуть користуватися гарячою водою, про яку вже забули. Тож отримуємо одразу два ефекти — якісне опалення та економію витрат. Процес встановлення «автономок» іде досить ефективно. Ми їх поставили вже тисячу, але роботи не закінчуються, тому що укладення договорів на встановлення пільгового індивідуального опалення триває. У центрі Краснодона нинішньої зими працюватиме лише одна котельня, що опалює будинки, позбавлені можливості встановити індивідуальне опалення.
З калькулятором і без — результат один: вигідно
Про вигоду, що дає індивідуальне опалення, сьогодні переконувати нікого не доводиться. Як то кажуть, «плавали, знаємо». Цікавить інше. По-перше, який економічний ефект одержує місто від такої децентралізації й, по-друге, чи справді це є виходом для Луганщини, стан комунальної теплоенергетики якої характеризується як критичний?
— Давайте лічити, — пропонує Ганна Петрівна. — Краснодон сьогодні заборгував газівникам понад 10 мільйонів гривень і 3 мільйони гривень становить його борг енергетикам. Водночас споживач винен нам теж 3 мільйони гривень. І хоча наші юристи ведуть претензійну роботу, жителі свої борги не покривають. Виходить, що відшкодування боргів мусить узяти на себе міський бюджет і робити це за рахунок свого майна. Тож економічний ефект ми бачимо у вивільненні ресурсів, які можна спрямувати в тому числі й на розв’язання комунальних проблем. Крім того, скорочуються штати. Тільки скорочення адміністративного апарата в ЖКГ дало нам 1 мільйон гривень економії.
Проект децентралізації центрального опалення у Краснодоні триває вже майже вісім років. Як показує досвід, перехід на індивідуальне опалення досить ефективний, особливо для шахтарських міст і селищ. Переважно всі вони створювалися в середині минулого століття, і за час, що минув, котельні вже зістарилися, а встановлене на них устаткування — невиправдано енергоємне. Досвідом краснодонців вже багато хто зацікавився в регіоні, особливо виявилася привабливою муніципальна позика. Є надія, що за допомогою уряду Луганщина впорається зі своєю комунальною проблемою.
Луганськ.
Фото автора.
Марія Михайлівна Тебекіна зі своєю «опалювальною» праскою.
Ветеран педагогічної праці Валерій Михайлович Кирюшин тепер не мерзнутиме.
