Сорок метрів нахабності в обмін на крадений пісок і митарства пенсіонерів

«Дорога редакціє, чому за свавілля, що діється, повинні розплачуватися садівники-пенсіонери своїми грошима, нервами та здоров’ям? Чому ми стали заручниками недбайливих керівників, які не відають, що діється на довірених їм територіях? Дуже чекаємо вашої допомоги. Садівники СВТ «Металург» і «Ожарське». Усього 108 підписів, але це ще не всі члени товариства». На такій сумній ноті завершується колективний лист до парламентської газети.

Як з’ясувалося, природний газ, якому дачники раділи недовго, перестав надходити 25 липня. На той момент мешканці дачних селищ, а це в основному незаможні й пенсіонери, ледве встигли відпочити від нескінченних погоджень, турбот і солідних фінансових витрат, що знадобилися на оформлення документів. Коли раптово згас пальник, голова газового кооперативу «Блакитний смолоскип» Валентина Фумельова відразу ж зателефонувала до міської аварійної служби. На іншому кінці проводу повідомили: подачу газу припинено через витік на газопроводі високого тиску, що проходить територією Галицинівської сільської ради. Наступного дня аварійники обрадували: витік усунуто, всі питання — до районної газової контори. А там повідомили: причини встановлюють.

Було б наївним вважати, що чиновники навчилися так оперативно думати й працювати. Вже через пару днів голова газового кооперативу «Металург» Світлана Куп’янська в районній газовій конторі довідалася «вбивчу» новину: виявляється газопровід високого тиску, на якому стався витік, належить якомусь товариству з обмеженою відповідальністю «Євроторг», а воно на баланс газівників злощасну трубу не передавало й договір на технічне обслуговування не заключало. Отже, до «Євроторга» тепер і всі запитання. Витрати за кубометри газу, що звітрилися, а це кілька десятків тисяч гривень, швидше за все, мають відшкодовувати або власник газопроводу, або всі, хто «прив’язані» до цієї труби, інакше про газ доведеться забути.

— Але до чого тут ми? — обурюються постраждалі пенсіонери. — В нас усе оформлено правильно, є дозволи, узгодження, проплати. Нас залишили без газу в період осінніх заготівель, позбавили можливості закрутити банку огірків або помідорів, ми все літо й осінь провели на нервах в очікуванні, але ж кілька десятків родин постійно живуть на дачі й іншого житла не мають.

Митарства по чиновницьких кабінетах доводять людей до розпачу.

Колись, два-три роки тому, про перші кроки сільського голови Галицинового Івана Назара мені довелося писати нарис і треба визнати: моєю рукою водило щире захоплення. Лідер сільської громади здався надзвичайно розумною людиною із підприємницькою жилкою. Він вдихнув нове життя в напівзруйновану інфраструктуру приміського села, відремонтував контору, дитячий садок, відродив перукарню (причому з манікюром), організував ремонт взуття й навіть завіз гінекологічне крісло. Ми тепло розсталися, обмінявшись телефонами, і публікацією лідер села залишився задоволений.

Але незабаром з Галицинового зателефонували обурені жителі: мальовнича сільська околиця біля лиману й лісу перетворилася в випробувальний полігон: піщані кроти в людському обличчі споганили всю околицю, з несанкціонованого кар’єру щодня вивозять більше тридцяти машин піску, розбивають дороги, без утоми «паше» навантажувальна техніка, у лісопосадці працюють диспетчери з тіньовою бухгалтерією. «Хто, куди, на якій підставі вивозить пісок, ми не знаємо...»

Усе виявилося правдою. І нелегальний вивіз піску в промислових масштабах, і широченний кар’єр, глибиною більше двадцяти метрів, і навантажувачі, і автомашини, що різко змінюють маршрут, попереджені по мобільному телефону. І злі собаки, яких спустили на нас зі злощасної лісопосадки...

Правда й те, що сільський голова не захотів спілкуватися із пресою: не царська, мабуть, ця справа. А може, просто було соромно? Незважаючи на автомобіль Івана Назара, припаркований біля контори, секретарка награно журилася: «Треба ж: буквально п’ять хвилин тому поїхав до газової контори»...

Потім були публікації вже іншого роду, і цього разу моєю рукою водило щире обурення.

Згадується, у зв’язку з повсюдними крадіжками піску, у тому числі й у селі Галицинове, сесія обласної ради прийняла положення про порядок погоджень для одержання спеціального дозволу на користування надрами. Були також внесені зміни у положення про надання гірських відводів користувачам надр на вироблення корисних копалин місцевого значення на території Миколаївської області. Прийняте ОДА розпорядження «Про впорядкування діяльності у сфері користування природними ресурсами й корисними копалинами на території Миколаївської області» також повинне було якимсь чином вплинути на спритність піщаних «халявщиків». Було також створено депутатську комісію з вивчення цієї проблеми, навіть кілька разів на неї запрошувалися колишній голова Жовтневої райдержадміністрації Олександр Стахорський разом із сільським головою Галицинового Іваном Назаром. Але ні той, ні інший не вважали за потрібне витрачати час на настільки невдячний захід. Не прийшли вони й у другий раз.

І що ж депутати? Так нічого, утерлися.

А пісок у Галициновому як копали, так і продовжували копати. Більше того, за іронією долі возили його на вантажівках повз вікна райдержадміністрації, звідки керував районом пан Стахорський.

До чого я про це? Який, здавалося б, зв’язок між відсутністю газу у двох садово-виноградарських товариствах і піщаному кар’єрі на окраїні села Галицинове? Як виявилося, самий прямий.

Поліетиленовий газопровід високого тиску, за тією ж іронією долі, став на шляху самопального галицинівського кар’єру й зіпсував всю картину бізнесу. Більше того, почалися сильні дощі, краї піщаного обриву обсипалися, газопровід сповз і завис над прірвою. Майстри народного жанру, причетні до розкрадання піску, а може і самі газівники, з якоюсь трубою довго не церемонитися. Додали до неї метрів сорок чи більше звичайної водопровідної труби, причому, навіть без маркування, перенесли газопровід в інше місце, щоб не плутався над головою, і відновили процес.

Так хто ж у цьому винний? Дачники-стрілочники? Кому висувати претензії за моральну і матеріальну шкоду? За жадібність, нахабність та облудність?

Хочеться почути відповіді на ці питання від начальника управління Держгірпромнагляду по Миколаївській області Миколи Єропунова, сільського голови Галицинового Івана Назара, голови Жовтневої райдержадміністрації Олени Ракової, правоохоронних і контролюючих органів.

Миколаївська область.