«Провести, починаючи з 2 вересня, в Україні грошову реформу - введення в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національної валюти України, якою є гривня та її сота частина — копійка. Національному банку України з 2 вересня 1996 року випустити в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 гривень та розмінну монету номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 та припинити емісію українських карбованців. Українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на одну гривню» 

28 серпня 1996 року

Станом на 1996 рік грошова реформа вже давно і наполегливо «стукала у двері». Зокрема, ще 3 січня 1995 року Президент Леонід Кучма під час відвідин банкнотно-монетної фабрики заявив, що «цього року гривню буде введено обов’язково». Однак замість гривні у травні 1995 року Нацбанк змушений був випустити в обіг купюру в 1 мільйон карбованців. Нагадаємо, що історія купоно-карбованця розпочалася у 1992 році — тоді було випущено купюри номіналом 1, 3, 5,10, 25, 50, 100 карбованців. Передбачалося, що карбованець, як тимчасову грошову одиницю, через декілька місяців буде замінено на постійну — гривню. Та ще в тому ж таки 1992 році було додатково надруковано купюри у 200, 500 і 1000 карбованців, у 1993 році у зв’язку з шаленою інфляцією випущено купюри вартістю 2000, 5000, 10000, 20000, 50000 і 100000 карбованців, а в 1994 році — 200000 та 500000 карбованців. Найхарактернішою «фінансовою особливістю» цього періоду було намагання уряду утримати держбюджет за рахунок емісії, що призвело до рекордної, у 10 тисяч відсотків, інфляції на рік. Не дивно, що доходна частина бюджету 1996 року сягнула 2 квадрильйонів та 390 трильйонів карбованців, а така «дещиця» як мільярди вважалася дріб’язком. Мабуть, нині багато хто вже й забув про існування такого числівника як квадрильйони, та у 1996 році ми всі дуже легко ним оперували. Не кажучи вже про те, що всі громадяни були «мільйонерами». Приміром, межу малозабезпеченості було визначено у розмірі 6,8 мільйона карбованців — за тодішнім курсом — 34 долари. Щоправда, на той час держава також не дуже дотримувалася власних декларацій, тож розмір мінімальної зарплати було встановлено на рівні 7,5 долара. Загалом, з січня 1991 року до вересня 1996 ціни в Україні зросли у 95 тисяч разів, а якщо в 1992 році, на момент введення карбованця, його курс становив 403 карбованці за долар, то до вересня 1996 він зріс до 176 тисяч карбованців за долар! 

Зрозуміло, що у цій ситуації піти на запровадження гривні означало зруйнувати довіру до нової грошової одиниці. Тож перші передумови до проведення грошової реформи намітилися лише у 1996 році. Тоді не тільки стабілізувалися інфляційні процеси, а й стали знижуватися ціни на товари і послуги. Крім того, починаючи з березня 1996 року курс українського карбованця фактично зафіксувався на рівні 176 тисяч карбованців долар. У свою чергу це дозволяло вирішити головні завдання грошової реформи, а саме: замінити тимчасову грошову одиницю (український карбованець) на національну валюту (гривню), змінити масштаб цін у країні та перетворити національну валюту на повноцінний платіжний засіб, оскільки до цього значна частина розрахунків проводилася в іноземній валюті. 

Та хоч указ Президента про проведення починаючи з 2 вересня 1996 року грошової реформи вийшов завчасно, ще 25 серпня, а Нацбанк офіційно повідомив про її неконфіскаційний характер, громадяни, навчені попереднім негативним досвідом, відразу ж кинулися до пунктів обміну валют та почали скуповувати промислові товари. Щоб збити цей ажіотаж, голова НБУ Віктор Ющенко пообіцяв продовжити термін обміну. До речі, на той час в готівковому обігу перебувало близько 366 трильйонів карбованців, тож коли б люди, не повіривши у грошову реформу, кинулися до крамниць чи до пунктів обміну валют, то для покриття цієї грошової маси не вистачило б ані товарів, ані валюти, що призвело б до нового витка інфляції. Однак і громадяни, і Нацбанк успішно подолали ці небезпеки. Тож у період з 2 по 16 вересня 1996 року кожен громадянин зміг обміняти 100000 купоно-карбованців на 1 гривню. Паралельно у такій само пропорції було зменшено масштаб цін. 

P.S. Той, хто у 1996 році так і не встиг чи забув обміняти свої купоно-карбованці на гривні, може зробити це ще й сьогодні. А якщо точніше, то не обміняти, а продати колекціонерам. Приміром, купюри гарної якості номіналом 1, 3 чи 5 купоно-карбованців сьогодні можна продати за 1—3 гривні, а 10, 25 та 50 — за 15—50 гривень, купюру в 1 мільйон купоно-карбованців — за 150 гривень. Тобто, якщо під час офіційного обміну у 1996 році за купюру в 1 мільйон карбованців давали 10 гривень, то сьогодні за неї можна отримати в 15 разів більше.