Матеріали, які є в розпорядженні УСБУ в Луганській області, свідчать про те, що як інструмент досягнення незаконних цілей нерідко виступають приватні аукціони, на яких продається майно банкрутів.

Немає учасників — немає конкуренції

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає аукціонну форму продажу майна. Теоретично таке майно має продатися на аукціоні за найвигіднішою ціною, від чого має вигоду й держава. Вона одержує податкові платежі й надходження в різні державні фонди — Пенсійний, соціального страхування тощо. Однак у житті все відбувається не так.

За останні півтора року в результаті реалізації майна підприємств-банкрутів на приватних аукціонних торгах Луганської області було вторговано й використано для розрахунків із кредиторами 7,5 мільйона гривень. Це мало, якщо врахувати, що за результатами завершення процедури банкрутства Господарським судом визнана списаною кредиторська заборгованість на суму понад 47 мільйонів гривень. Чому така різниця? Головною причиною, що не задовольняє вимог кредиторів, називають недостатність майна боржника. Структура «прощеної» заборгованості наочно свідчить, хто саме потерпає від неефективної реалізації активів. Наприклад, близько 900 тисяч гривень — це борги у зарплаті, про які працівникам підприємства-банкрута, швидше за все, доведеться забути, більше 46 мільйонів — заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами — і тут теж можна проволинити.

Визначальними принципами аукціону як способу публічного продажу товару називають відкритість, доступність, змагальність. Це і є застава вигідності торгів. Принаймні так має бути. Однак аналіз матеріалів, що стосується реалізації активів підприємств-банкрутів на приватних аукціонних торгах в області за останні роки, показує, що принципами цими попросту нехтують. Переможець, як правило, відомий задовго до початку аукціону. Щоб обмежити доступ потенційних учасників до інформації про реалізацію майна банкрутів, організатори намагаються розміщувати інформацію про аукціони не в популярних ЗМІ, а в тих, які ніхто не читає, не слухає й не дивиться. Логіка проста: немає учасників — немає конкуренції, немає конкуренції — не зростає ціна. У підсумку майно реалізується за стартовою ціною лота, що відповідає «ліквідаційній» вартості, а вона у свою чергу становить 50—70 відсотків від вартості ринкової. Злі язики стверджують, що різницю так звані переможці передають організаторам та іншим зацікавленим особам «чистим налом». А кредиторам виручених коштів, зазвичай, не вистачає. Чи є це справді аукціоном? Навряд чи. Так, злегка завуальований спосіб задешево прибрати до рук ліквідне майно.  

Уперед, до своєї мети, не озираючись на закон

Нюанси цієї схеми промовисто ілюструє такий епізод. Нежитловий будинок у самому центрі одного з міст області давно привертав увагу місцевих бізнес-структур і навіть державних органів. Його розміри, структура й розташування робили його придатним і для комерційної діяльності, і для розміщення тут якої-небудь установи. Але придбати його заважали кілька перешкод. Річ у тім, що держпідприємство, якому воно належало, перебувало в стадії ліквідації, а на сам будинок поширювалася дія одразу декількох застав — кредитної в банку й податкової за борг перед бюджетом на суму понад 400 тисяч гривень. Ринкова вартість об’єкта становила більш як 3,5 мільйона гривень, отже, його продаж за реальною вартістю дав би можливість практично стовідсотково розплатитися із кредиторами, перед бюджетами й державними цільовими фондами. Але група підприємців, котрі накинули оком на будинок, переслідувала власні цілі й діяла у своїх інтересах, не озираючись на закон.

Бізнесмени знайшли спільну мову з головою ліквідаційної комісії, який і допоміг їм здійснити незаконне відчуження будинку на користь якогось ТОВ. Підконтрольному приватному підприємству зловмисники надали суму, необхідну для погашення заборгованості підприємства-банкрута перед банком. Після внесення в банк цих коштів до ПП перейшло право вимоги кредитної заборгованості. Потім група підготувала необхідні документи й від імені ПП звернулася в суд з позовом про визнання за ним права на реалізацію будинку. Арбітражний керуючий, який був головою ліквідаційної комісії підприємства-банкрута цього об’єкта, відповідно до законодавства, повинен був повідомити суд про те, що будинок перебуває в податковій заставі. Але він цього не зробив, а судді не перевірили. Коли за директором приватного підприємства господарським судом було визнано право продажу будинку, ліквідатор надав необхідні для цього документи, у тім числі, висновки експертної комісії із вказівкою заниженої більш як утричі вартості об’єкта. Наступним етапом здійснення задуму був фіктивний аукціон. За законом, його проведенню мала передувати публікація в пресі з оголошенням про умови й час аукціону. Але правопорушники примудрилися опублікувати оголошення не в газеті, а в додатку до неї, який вийшов тільки в декількох контрольних екземплярах. Документи про переможця аукціону вони заготовили заздалегідь, до участі в торгах залучили представників підконтрольних комерційних структур, які на торгах сиділи тихо й навіть не піднімали рук. У результаті будинок пішов з молотка за майже 825 тисяч гривень до «своїх» людей. Оборудка зазнала фіаско вже на завершальній стадії, коли зловмисники звернулися до нотаріуса, щоб зареєструвати право власності. Нотаріус, на відміну від суддів, одразу звернув увагу на те, що об’єкт перебуває в податковій заставі, і відмовився брати участь в афері.

Одержати гроші за реалізацію об’єкта правопорушники не встигли, угода так і не була зареєстрована. Відносно колишнього працівника Луганського обласного відділу з питань банкрутства, голови ліквідаційної комісії й приватного підприємця Управлінням СБУ в Луганській області було порушено кримінальну справу. Пізніше Вищий господарський суд визнав недійсними й результати аукціонних торгів, і договір купівлі-продажу нерухомості, за яким «група товаришів» нібито придбала майно держпідприємства за 825 тисяч гривень. Будинок вартістю 3,5 мільйона гривень повернули підприємству.

А мета одна — комерційний прибуток

Виходить, що реалізація майна підприємств-банкрутів в області ризикує опинитися не тільки поза державним контролем, а й поза правовим полем. І все тому, що з боку спеціально уповноважених державних органів фактично відсутній контроль за процесами формування ціни на реалізоване майно. Сам продаж здійснюється через приватні аукціони, керівники яких широко використовують непрозорі, а то і кримінальні схеми. Арбітражні керуючі, які за своїм правовим статусом є приватними підприємцями, не зацікавлені у відновленні платоспроможності підприємства, їхня мета — комерційний прибуток. Зрозуміло, що Луганський обласний відділ з питань банкрутства повинен проводити перевірки діяльності арбітражних керуючих, у тому числі контролювати визначення ними ліквідаційної вартості майна, на підставі якої встановлюється його початкова аукціонна вартість, обов’язкове розміщення оголошень про аукціони в найпопулярніших друкованих виданнях регіону й інші аспекти роботи. Однак з незрозумілих причин цей контроль, навіть якщо він і здійснюється, не є ефективним. За оцінкою експертів, від реалізації майна підприємств-банкрутів з державною часткою власності через приватні аукціони кредитори, у тому числі й державні, тільки в 2008—2009 роках недоодержали більш як 20 мільйонів гривень.

У правоохоронних і контролюючих структур немає законних важелів, за допомогою яких вони могли б змусити когось вдаватися до послуг приватних або державних структур при здійсненні процедури банкрутства. Вони тільки виявляють правопорушення, якщо такі стаються. Як же в цій ситуації бути державним кредиторам і трудовим колективам? На думку фахівців, вони можуть і повинні впливати на хід процедури банкрутства й направляти його в законне й вигідне для них русло, якщо будуть більшою мірою контролювати діяльність арбітражних керуючих через комітет кредиторів. Іншими словами, не слід чекати, коли арбітражний керуючий поставить всіх перед фактом, що майно підприємства вже пущено з молотка за копійки. Комітету кредиторів під силу взяти під контроль процеси оцінки активів, вибір аукціону й майна, що може бути продано, умов продажу, залучення арбітражним керуючим юристів, бухгалтерів та ін.

За станом на початок 2010 року балансова вартість основних коштів підприємств-банкрутів на території Луганської області становила більш як 350 мільйонів гривень, а їхня реєстрова заборгованість — 269 мільйонів гривень. По ідеї, реалізація їхнього майна за всіма правилами аукціонних торгів повинна покрити й перекрити заборгованість. Але чи можливо це за існуючої практики? Якщо майно буде продаватися через приватні аукціони за напрацьованою схемою, то навряд чи.

Юлія ЄРЕМЕНКО, керівник прес-служби Управління СБУ в Луганській області;

Алла АНТІПОВА, власкор «Голосу України» в Луганській області.