У Харкові відбулася Міжнародна наукова конференція «Лікувальні та оздоровчі аспекти натуральної медицини ХХІ століття».
Харків’янин Ігор Павлусенко, сімейний лікар, і львів’янин Мирослав Романець, валеопсихолог, під час зустрічі порозумілися з півслова й домовилися про співпрацю. Для обидвох пріоритетом є безмедикаментозне зцілення людини, тобто турбота про її цілісність — у всіх аспектах розвитку. Це і є суттю натуральної медицини. Обидвох досягнута вчора сходина сьогодні вже не задовольняє, вони продовжують учитися й навчають інших мистецтва бути здоровим.
Ігор Павлусенко здобув фах педіатра в Донецькому медінституті. Кар’єру розпочинав дільничним лікарем у сільській лікарні. Там, за його словами, зрозумів, що... нічого не тямить у медицині. Поїхав у Донецьк. Набрав у бібліотеці півмашини книжок і розпочав самоосвіту. Згодом молодий лікар переконався, що призначуване ним інтенсивне лікування не давало бажаного результату. Тоді почав вивчати книжки і записи, що дісталися йому від діда-травника. Той усе життя прожив у селі на Житомирщині, мав три класи церковнопарафіяльної школи, але був людиною високоосвіченою. Саме його рецепти допомогли свого часу одужати й Ігореві, котрий з дитинства був досить хворобливий.
— Пригадую, коли мені виповнилося 14 років, батько взяв дідові записи і почав готувати різні відвари трав. Після того я назавжди забув, що таке гастрити, застуди. Згадав дідову науку в сільській лікарні й почав застосовувати фітотерапію. Водночас вивчав гомеопатію, мануальну терапію, метод дихання Бутейка. Коли почув про метод Фоля, зацікавився, як за біологічно активними точками визначати стан організму. А дідову практику вдосконалив. Переконався, що подрібнені до мікронного рівня фітозбори діють значно ефективніше. Якось під час епідемії грипу приїхав у дитсадок, щоб висварити завідувачку, яка не виконала розпорядження про карантин і четверо дітей продовжували відвідувати установу. Яким же було моє здивування, коли побачив там найбільш хворобливих від народження малюків, котрим свого часу я давав мікродози адаптогенних фітозборів, які сприяли зміцненню імунітету. Їхні батьки лежали вдома хворі, а завідувачці нічого іншого не залишалося, окрім як самій сидіти з дітьми в садку...
Саме сільська лікарня стала для нього найкращою професійною школою, котру завжди згадує із вдячністю. Наступним етапом його самоосвіти було опанування комп’ютера і біорезонансної діагностики. Вивчав її, знайомився з різними приладами, побачив і їх мінуси. Зокрема, надто складним було програмне забезпечення. Минуло близько 10 років і... він винайшов свій власний якісно новий прилад для діагностичних потреб. Але й ця сходинка для лікаря була недостатньою. Він створив прилад і для лікувальних цілей. Пацієнти брали його додому і під наглядом лікаря використовували для лікування різних патологічних станів.
— Електромагнітна хвиля не вбиває бактерію чи вірус (що водночас викликає інтоксикацію), а діє більш м’яким способом, — пояснює Ігор Павлусенко. — Їм стає незатишно жити в людському організмі і вони його... добровільно залишають. Водночас корисні бактерії не реагують і побічних дій немає.
Прилади Ігоря Павлусенка сертифіковано і внесено до реєстру медичної техніки. Поєднавши фітотерапію і біорезонансний метод діагностики та лікування, доктор визначає для кожного пацієнта індивідуальні композиції фітозборів у контексті причинно-наслідкових зв’язків. А вони в кожного пацієнта — свої, дарма що хвороби називаються однаково. Нерідко дорослі захворювання є віддаленим наслідком дитячих. Нині Ігор Павлусенко — сімейний лікар. Його пацієнти — це велика родина мешканців Харкова й інших міст. Він — науковий працівник лабораторії сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти, член-кореспондент Української екологічної академії наук. У квітні цього року Європейське наукове товариство нагородило його за розробки у біорезонансній медицині й фітотерапії медаллю імені Роберта Коха. Тепер він ініціює створення Українського наукового товариства біорезонансної медицини. Здавалося б, ось вона, вершина досягнень і визнання, але...
— Як багато ми ще не знаємо, — визнає Ігор Павлусенко. — Побачив, що дуже важливою є психологічна налаштованість. Людина часто «матеріалізує» ті чи інші патологічні стани. Один мій пацієнт переконав себе, що у нього — ревматоїдний артрит. Обстеження показали, що хвороби немає. Та коли чоловік прийшов до мене через рік, у нього вже були типові ознаки хвороби, він ледве пересувався. Я йому розповів про фітотерапію, про біорезонансну діагностику. Той так зацікавився, що навіть почав шукати різні матеріали в Інтернеті. Так захопився, що... забув про хворобу. Коли згодом я побачив молодого, енергійного чоловіка, замислився: очевидно психологічний чинник відіграє чи не найважливішу роль. Тому працюю над програмою психологічного тестування. Сьогодні на людину звалюється надто багато інформації, яка негативно впливає на імунітет. За цих обставин кожен має усвідомлювати, наскільки важливо бути здоровим. Вважаю, що над програмою здоров’я нації треба працювати разом із громадськими організаціями, створювати більше національних товариств за інтересами. В Україні багато лікарів-ентузіастів, котрим небайдужі долі людей. Це — золотий фонд...
Мирослав Романець, валеопсихолог, науковий співробітник кафедри психології університету «Львівський Ставропігіон», багато років поспіль працює над програмами гармонійного розвитку людини. Те, чого досяг Ігор Павлусенко, він готовий доповнити у царині космобіоритмології. Що це за наука?
— Окрім зрозумілої всім метеорологічної, є космічна погода, яка впливає на соціум і на кожного з нас зокрема, — каже Мирослав Романець. — Ще у тридцяті роки її почав досліджувати видатний учений Олександр Чижевський. Він перший звернув увагу на те, що епідемії в Європі залежали від графіка сонячної активності. Тобто ми не можемо диктувати бактеріям, мікробам і навіть саранчі, як їм розвиватися. Мікросвіт значно потужніший, він живе в ритмі сонця, а ми — ні. Не знаємо, як себе адаптувати до сонячної активності, магнітних збурень та фаз Місяця. У такі дні багато хто телефонує мені, скаржиться на головний біль.
— Але ж наші мами й бабусі нічого цього не знали і не брали до уваги. Просто керувалися здоровим селянським глуздом, знали народні прикмети...
— Фізіологічні архетипи були значно сильніші. Моя бабця була сильніша, аніж я, хоча займаюся фітнесом, культуризмом, йогою. Пригадую, вона допомагала дідові мурувати комин. Піднімалася на драбину, подавала розчин, цеглу. Потім пішла готувати обід майстрам. Ті приходять, а в колисці — дитина. Звідки? «Та я вродила», — каже бабця. Все відбулося вчасно, нормально. Міцні були мої предки з родини Ковалів. Сучасна ж людина стала більш рафінованою, вразливішою, чутливішою, а тому їй доцільно знати про співвідношення ритмів її життя із космічними. Про «космічний паспорт» новонародженого варто подбати одразу після пологів — занотувати годину і хвилину появи на світ. «Космічний паспорт» не можна змінити, але можна підказати: ось, чоловіче, твої сильні й слабкі якості від народження, працюй, дій свідомо! А батьки, ознайомившись з «космічним паспортом», знатимуть, до прикладу, що на певну категорію дітей авторитарним методом впливати не можна, не варто їх карати. Бо дитина бунтуватиме, почнеться її відрив від сім’ї, руйнування здоров’я. Ось так я і працюю із сім’ями.
Сімейному лікареві Ігорю Павлусенку така програма може стати в пригоді. А Мирослав Романець має намір вивчати харківський досвід. І вони ще не раз зустрінуться, бо для кожного турбота про збереження здоров’я людей — сенс життя.
Львів—Харків—Львів.
На знімку: сімейний лікар із Харкова Ігор Павлусенко і валеопсихолог зі Львова Мирослав Романець домовилися про співпрацю.
Фото автора.
