Коли у Львові подивились виставу «Гамлет» у виконанні акторів Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру, то свого щирого подиву не приховували ні спеціалісти, ні глядачі. Невже у східному Луганську так добре можуть відчувати українську мову, так чисто говорити нею і так тонко відтворити стан людської душі? Львів відкрив для себе луганський театр, а той у свою чергу відкрив для себе чудового режисера Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса Олексія Кравчука.
Такий неоднозначний Шекспір
Поставити «Гамлета» луганчанам запропонував Кравчук. Цього талановитого режисера і актора, директора популярного у Львові театру вдруге запросили попрацювати з луганськими акторами, і він погодився з радістю. Приїхав не з порожніми руками і запропонував «замахнутись на самого Вільяма Шекспіра». Взагалі-то в репертуарі Луганського музично-драматичного твори англійського драматурга ставились, і неодноразово, але це були мюзикли, як, зокрема, «Ромео і Джульєтта». А ось такий неоднозначний Шекспір, запропонований Олексієм, на луганській сцені ставився вперше.
Як відомо, існує дванадцять україномовних перекладів відомого твору англійця, але Кравчук вибрав варіант Юрія Андруховича, який років десять потому письменник написав для Київського молодіжного театру. Отже, луганчани були другими, хто показав «Гамлета» в перекладі автора, який постарався осучаснити твір. Щоб він був не просто зрозумілим сьогоднішньому глядачеві, а відображав його стан душі і вчинки. Забігаючи наперед, скажемо, що Юрій Андрухович задоволений тим, як луганські актори і, насамперед, режисер скористались його перекладом. По-перше, зберегли текст, а по-друге, уникнули заполітизованості, чим погрішили київські актори. Взагалі Андрухович вважає, що у кожного покоління повинен бути свій переклад великих драматургів, і цю думку життя вже підтвердило. У будь-якому разі вистава «Гамлет» у перекладі відомого сучасного письменника і у постановці не менш талановитого режисера мав величезний успіх. Аншлаг тривав усі три дні прем’єри в луганському театрі. Олексій Кравчук поїхав додому з радістю у серці за такий успіх і з великими сподіваннями попрацювати в Луганську ще і цього разу поставити «Фауста» Гете.
«У луганських акторів є стрижень»
У своєму «Гамлеті» Олексій застерігає людей: правда без любові вбиває. Заперечувати тут марно. Справді, як часто, виправдовуючи свої вчинки, гріхи, ми починаємо говорити правду,
яка, крім великого горя, рідним, близьким, знайомим і просто чужим людям нічого не приносить. Гамлет помирає, але за трактуванням Кравчука все ж повертається до життя через молитви і любов. З точки зору режисера, Гамлет і Лаерт — це одна й та сама людина. На початку вистави ці два персонажі не мають проблем, це щирі і щедрі люди. Бій між ними в у фіналі можна трактувати, як бій із самим собою. Вони приходять до примирення, але не з допомогою зброї, а через молитви. Це є найважливіший момент вистави, і він найсильніший, найвражаючіший. Тут із новою силою розкрився акторський талант молодого актора Максима Рижевола, який зіграв Гамлета.
До речі, Олексій висловлює щире захоплення грою луганських акторів. Говорить, що всіх, хто задіяний у виставі, з ким довелося працювати, запросив би до свого львівського театру. Як пояснює Олексій:
— У них є така добра якість — тримати позицію в житті. Часто буває, що виходить актор на сцену і грає начебто талановито, а в житті, за межами театру виявляється, що в нього немає стрижня, основи. Сьогодні він такий, завтра — інший. У луганських акторів такий стрижень є, і це, як на мене, дуже важливо, бо на цьому стрижні вони володіють професією. Великих грошей не заробляють, великої слави не мають, бо акторство для них — це прояв себе у світі, механізм пізнання життя. Тому мені дуже хотілося б з цією молодою командою поставити «Фауста». Ця історія веде до того, що людина може зайти у світ божий через світ гріхопадіння. Фаусту потрібна була молодість для того, щоб упасти і після цього піднятись. Луганські актори зуміють це відтворити, бо вони розуміють стан людини і можуть реально його передати. Взагалі мені подобається енергетика Луганщини. Я її відчуваю. Тут, у колишніх степах, закладений великий потенціал. І глядач тут інший, не такий, як у Львові. У нас все-таки люди більш заполітизовані, для них важлива ідеологія, а тут більше сприймаються ігрові позиції. Тому зв’язок між глядачем і актором іншого гатунку.
Вистава вийшла, і її мають грати. Але це вже без Кравчука. Після прем’єри він повернувся до Львова, свого театру з надією відвідати Луганськ іще. І справа тут, певно, не в енергетиці.
Луганськ.
