Якось керівник одного з районних відділів охорони здоров’я з гіркотою зазначив: «Статистика народжуваності дітей з ознаками інвалідності часто занижується. Взагалі можливість мати своїх дітей стає для молодих родин величезним везінням, при цьому немовлята все частіше з’являються на світ із серйозними відхиленнями у здоров’ї». Як бути тим, хто на все життя отримав діагноз-вирок: дитячий церебральний параліч, сліпота, відсутність здатності чути, розумова недорозвиненість? Так склалося, що в Україні відповідальність за дітей-інвалідів, їхнє майбутнє цілком лежить на близьких. Батькам (а часто з такими малюками залишаються лише мами) доводиться все своє життя підпорядкувати потребам дитини. Адаптація дітей з особливими потребами до самостійного життя, одержання ними освіти, місця роботи, житла — величезна, нагальна проблема держави. Треба визнати, у нашій країні її розв’язання перебуває поки на початковому етапі.

З 2002 року в Артемівському районі, що на Донеччині, діє центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів. І сам центр, розташований у селищі Опитне, і філія його в містечку районного підпорядкування Сіверськ займають по окремому приміщенню, які орендують в будинках місцевих дитсадків. Тут неповнолітні інваліди розвивають рухові та ігрові навички, навчаються спілкуванню, самообслуговуванню, використанню інформації (дорожніх знаків, телефону, годинника, грошей, прогнозу погоди по ТВ та ін.). Діти від 2 до 18 років займаються з педагогами-реабілітологами та їхніми асистентами. Програма реабілітації розрахована на шість місяців. У групі кожного педагога і його помічника-асистента може бути не більше восьми дітей. Усього ж районний центр реабілітації дітей-інвалідів і його філію відвідують 32 дитини.

«За бортом»залишається чимало

«Жовтень запам’ятався нашим вихованцям та їхнім батькам неординарною подією: діти районного центру реабілітації здійснили свою першу творчу гастроль, — розповіла директор закладу Ніна Шаповалова. — У Сіверській філії початківці-актори з Опитненського центру показали лялькову виставу «Ріпка». Комплект для лялькового театру ми виграли, беручи участь у конкурсі проектів. Хвилювалися й були в захваті від події й актори, і глядачі. Діти, натхненні успіхами однокашників, приміряли й собі ролі артистів. А віра у свої можливості для них дуже важлива. Батьки стали з більшим оптимізмом дивитися на майбутнє дітлахів».

За індивідуальною програмою діти займаються на магнітній біговій доріжці. Для реабілітації використовують багатофункціональний електромасажер, так звані сухі басейни, батут, багатофункціональні м’які набори для розвитку координації рухів, для ігор і змагань. За столами проходять уроки з розвитку творчих здібностей, малювання, мозаїки, навчання дітей грамотності.

«На жаль, відвідує реабілітаційний центр і його філію лише невелика частина дітей-інвалідів: загалом їх у районі 165. Дітей, яким би не зашкодила подібна програма, за бортом залишається чимало. Очевидно, не в усіх родинах можуть так організуватися, щоб допомогти малюку відвідувати центр реабілітації», — зазначає співрозмовниця.

Цього року для фінансування центру в районному бюджеті передбачено понад 390 тисяч гривень. «Коли ми прагнемо порадувати наших дітлахів подарунками, звертаємося до спонсорів, — каже Ніна Шаповалова. — Не відмовляють у допомозі Артемівський магазин «Балу», фермерські господарства «Оберіг», «Моноліт», Артемівський хлібокомбінат, ПП Фастовецької, магазин «Олена» та інші».

Спілкування як психотерапія

Обмеженість у спілкуванні — невідступний супутник дітей-інвалідів. І страждань від цього не менше, ніж від проблем зі здоров’ям.

«Діти, які можуть ходити, або батьки яких можуть привести їх до центру і зустріти після занять, відвідують нашу філію 2—3 рази на тиждень. Таким чином забезпечується колективне спілкування, яке теж свого роду психотерапія, — наводить приклад учитель-реабілітолог Сіверської філії районного центру реабілітації дітей-інвалідів Наталія Івченко. — У нинішньому колективі наших вихованців є вісім дітлахів віком до шести років, десять дітей — від 6 до 18 років. Під час складання графіка відвідувань враховуємо вік дітей. Хоча багато хто з наших підопічних і в 14—18 років — це малі діти, їх радує те ж саме, що й п’ятирічних. Діти-інваліди добріші, чуйніші, уважніші. Вони вміють бути вдячними, дуже щиро висловлюють свою прихильність до людини».

У Сіверську 50 дітей-інвалідів. Регулярні заняття на велотренажерах, у сухому басейні, з масажерами, комплексом «Космонавт» (розвиває координацію рухів), на тренажерах для зниження плоскостопості, на надувному батуті, з дидактичною черепашкою, що розвиває дрібну моторику, природно, дають свої результати. Але найбільше піднімають їхній тонус саме спілкування і навички, які вони здобувають тут. Багато нових вражень дають екскурсії: вихованці вже побували в лісі, на страусовій фермі, у Святогірську, у цирку. У поїздках беруть участь і діти на інвалідних візках.

«Але є дітлахи, позбавлені такої можливості, — продовжує педагог. — З ними ми проводимо заняття вдома. При цьому важливо знайти, чим зацікавити дитину, з урахуванням її фізичних та інтелектуальних даних. Наприклад, з Оленою Гриненко вчителі школи №3 займаються вдома, а я раз на тиждень відвідую її для тематичних занять із розвитку кругозору і прикладного мистецтва (зокрема, із бісероплетіння). У семирічної дівчинки грізне захворювання — крихкість кісток, — але дрібна моторика розвинена непогано, тому наші заняття її захопили. Кожен виріб із застосуванням бісеру дає дитині новий привід для радощів».

Ремонт руками персоналу

Минулого літа співробітники філії відремонтували приміщення для дітей-інвалідів. Гроші для ремонту — 6,5 тисячі гривень — виграли, беручи участь у конкурсі проектів, оголошеному фондом «Причетність». Учитель-реабілітолог, асистент, водій, прибиральниця купили й настелили ковролін, поклеїли нові шпалери, упорядкували стелю, частково оновили опалювальне устаткування, а на заощаджені гроші ще й пилосос придбали. Опалення безкоштовно зробили два місцеві мешканці.

«Незабутні були перші тижні після ремонту: захвату дітвори не було меж! — ділиться враженнями Наталія Івченко. — А бачили б ви, як дбайливо вони ставляться до нових шпалер і підлоги, та й узагалі до всього, що оточує їх у філії центру. За здоровими дітьми не часто помітиш такої зворушливої ощадливості. Людям, які працюють тут, які спілкуються з родинами дітей-інвалідів і лікарями, часом страшно від очевидності того, як сучасний спосіб життя, екологія, пологові й післяпологові травми призводять до появи на світ дітей з фізичними й розумовими вадами».

Те, що робиться для дітей-інвалідів в Артемівському районному центрі реабілітації і його філії, — лише незначна частина тієї допомоги, якої потребує ця категорія дітей та їхні родини. Директор центру Ніна Шаповалова мріє про додаткові ставки психолога, лікаря та медсестри. На запитання про перспективи районного центру реабілітації дітей-інвалідів і його філії начальник управління праці й соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Вікторія Точеная відповіла, що завдання найближчого майбутнього — зберегти ці структури. Враховуючи сучасну ситуацію в Україні, до відповіді чиновника хочеться додати побажання: «І зберегти не формально!»

Донецька область.