Проблеми гендерної рівності обговорили учасники слухань у Комітеті Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин «Практика застосування Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Участь у слуханнях взяли народні депутати, представники виконавчої влади та громадських неурядових організацій. Щоправда, серед присутніх були переважно представниці слабкої статі.

Голова комітету Олег Зарубінський висловив думку, що ухвалений п’ять років тому закон, на жаль, не врегулював усіх проблем у сфері гендерної рівності, він є рамковим і потребує подальшої імплементації в законодавстві, розвитку його положень у нормативно-правових актах, зокрема, у державних цільових програмах. «Забезпечення гендерної рівності спроможне розв’язати багато інших гострих і політичних, і соціальних проблем, досягти вищого рівня розвитку, забезпечити європейські стандарти всім громадянам, і жінкам, і чоловікам», — підкреслив О. Зарубінський.

Нинішнього року на саміті країн—членів ООН Україна звітувала про прогрес, досягнутий на шляху гендерної рівності. Проте на тлі розвинутих європейських країн ми ще маємо надто блідий вигляд. У 2009 році Україна посіла 61-ше місце серед 154 країн у рейтингу стану гендерної рівності у світі, який готує Всесвітній економічний форум.

Заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Світлана Толстоухова зазначила, що «державною політикою є, зокрема, недопущення дискримінації за ознаками статі та забезпечення рівності жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень, щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків». Та хоча законодавчу базу в сфері рівності прав жінок і чоловіків в основному створено, відсутній дієвий механізм розгляду скарг на дискримінацію за ознакою статі, вважають у міністерстві.

Така дискримінація найбільше проявляється у сфері праці. За даними Держкомстату, розмір середньої заробітної плати жінок в Україні у 2009 році становив 1677 гривень, а чоловіків — 2173 гривні, зарплата жінок за січень—червень цього року становить у середньому 1860 гривень, а чоловіків — 2388 гривень. Протягом 2000—2009 років гендерний розрив у середній заробітній платі населення коливався на рівні 25—30 відсотків. Жінок більше, ніж чоловіків вражає безробіття — у січні—вересні 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало понад 1,4 мільйона незайнятих громадян, серед них 741,9 тисячі (52,1 відсотка) становили жінки. Досі в Україні одне з найнижчих серед європейських країн представництво жінок у парламенті — впродовж усього періоду незалежності їх частка серед народних депутатів не перевищувала 8 відсотків, наразі у Верховній Раді працює 18,7 відсотка жінок, тоді як у середньому в країнах Європейського Союзу жінки посідають близько 30 відсотків парламентських місць, а в країнах Північної Європи навіть більше — у Швеції 47 відсотків, Нідерландах — 42, Фінляндії — 40, Норвегії — 39 відсотків.

Нині на розгляд парламенту внесено декілька законодавчих ініціатив на тему гендерної рівності — зокрема, урядом підготовлено законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», яким запроваджується визначення у колективному договорі положень, що забезпечують рівні права представників сильної та слабкої статі, встановлено додаткові права об’єднань громадян з питань забезпечення рівних прав, а також здійснення контролю Уповноваженим Верховної Ради з прав людини за виконанням законодавчих актів на цю тему.

Директор Програми сприяння парламенту України Елеонора Валентайн, народний депутат Олена Бондаренко, голова парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Олег Зарубінський.