Віват, академіє! Віват, професуро!

— Однак, як про класичний вищий навчальний заклад можна говорити лише про Український поліграфічний інститут, заснований у 1930 році. Так, у нього також була своя перед-історія, пов’язана з декількома навчальними закладами. Передусім з Українською академією мистецтв, до складу якої входила і графічна майстерня. Вона згодом була реорганізована спершу у Київський інститут пластичних мистецтв, а потім у Київський художній інститут. Тоді (який збіг!), у 1923 році, у ньому був створений поліграфічний факультет на базі поліграфічного відділу інституту та Школи друкарського мистецтва. Навчання розпочинали 50 студентів за трьома спеціальностями: книжковий і газетний друк, кольоровий друк і друк естампів та ілюстрованих журналів. Подібні факультети з’явилися в художніх інститутах Харкова, Одеси, Москви та Ленінграда.

Фактично Українська академія друкарства — спадкоємниця і правонаступниця Українського поліграфічного інституту, створеного у Харкові у 1930 році шляхом об’єднання Київського, Харківського та Одеського поліграфічних факультетів. Хоча навчання майбутні студенти УПІ розпочинали у своїх містах — Києві, Харкові, Одесі та Дніпропетровську. Вони, як писала інститутська багатотиражка, за три місяці повинні були опанувати ті знання, які зазвичай опановують за три роки. Заняття в інституті розпочалися 1 жовтня 1930 року, а 2 грудня він був урочисто відкритий. На перше заняття прибуло 164 студенти. Одночасно з інститутом була відкрита аспірантура для підготовки наукових кадрів поліграфії.

Очолив новий навчальний заклад випускник поліграфічного факультету Київського художнього інституту Михайло, інженер-технолог Михайло Григорович Шевченко. Зрозуміло, організатори вищого навчального закладу зіткнулися зі значними труднощами. Особливо при формуванні професорсько-викладацького складу, бо в країні не було спеціальної поліграфічної школи. Проте випускники інституту зробили чималий вклад у становлення поліграфічного виробництва у тридцяті роки минулого століття.

— І випустив він у той рік аж... сім інженерів-технологів і п’ять інженерів-економістів. Проте з цього періоду починається новий етап розвитку поліграфічної науки. У перший повоєнний навчальний рік в інституті було три факультети — інженерно-технологічний, інженерно-економічний та редакційно-видавничий, — і дванадцять кафедр. Але вже у серпні 1948 року в інституті створили механічний факультет, на якому розпочали підготовку інженерів-механіків для поліграфічних підприємств.

А в 1953 році відбулася чергова реорганізація — відділення редагування передали Львівському державному університетові імені Івана Франка, від якого і йдуть витоки факультету журналістики цього вищого навчального закладу.

Власне, освіта, як і наука, — живий організм і, відповідно, реагує на виклики часу. Це — передумова прогресу, розвитку людства. Адже хіба можна порівняти друкарський верстат Йоганна Гутенберга, якого називають одним із найцінніших винаходів і прирівнюють до виникнення писемності і появи рукописної книги, із сьогоднішніми цифровими технологіями друку?

— Академія — єдиний в Україні автономний вищий навчальний заклад 1V рівня акредитації, який готує фахівців для видавничо-поліграфічної галузі України та інших країн світу. У минулому році академія повністю перейшла на європейські стандарти організації навчального процесу відповідно до Болонського процесу. В її стінах здобувають освіту 6600 студентів за 24 спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та «магістр». Майже у п’ятеро більше, аніж на початку сімдесятих років минулого століття.

Можемо гордитися і своїми науковими школами. Адже більшість наукових робіт виконувалися на рівні винаходів. Лише за останні роки отримано 84 патенти на винаходи, авторські свідоцтва та охоронні документи. Продано 12 ліцензій підприємствам Швейцарії та Польщі. Наші співробітники захистили 10 докторських та 38 кандидатських дисертацій. Видано також понад 200 підручників і навчальних посібників, 37 монографій. Академія видає фахові наукові збірники «Поліграфія і видавнича справа», «Наукові записки», «Комп’ютерні технології друкарства» та «Кваліологія книги».

Маємо також тісні зв’язки із закордонними колегами. Скажімо, при АУД створено і діє навчально-демонстраційний центр фірми «Гейдельберг», найновіше поліграфічне обладнання якого використовують для практичних та лабораторних занять студентів. Вони мають змогу слухати лекції професорів таких навчальних закладів, як університет Оксфорд Брукс (Великобританія), Лейпцизького і Берзького університетів, технічних університетів Дортмунда і Штутгарта (Німмечина), та інших навчальних закладів. Працівники академії мають змогу стажуватися у закордонних навчальних закладах і тому подібне. Академія — член Міжнародної асоціації вищих поліграфічних навчальних закладів. У наших стінах пройшла і 36-та науково-практична конференція асоціації, в якій взяли участь 25 учбових закладів з дев’яти країн світу, що, безумовно, є свідченням визнання авторитету Української академії друкарства.

Насамкінець лише зазначу: на виставці «Сучасна освіта України» академія була удостоєна почесного звання «Лідер сучасної освіти».