Зоряний будиночок під куполом з’явився у Центральному парку культури і відпочинку міста над Південним Бугом 45 років тому. Нині його потрібно захистити не тільки від злодіїв. На приміщення планетарію накинули оком підприємливі люди.

— Три роки тому нас запросили в кабінет до заступника міського голови, — згадує лектор планетарію Марія Левченко. — Там нам сказали: є думка передати планетарій підприємцю, за це він побудує для парку туалет.

— Я розумію, що туалет у парку страшний, як атомна війна, — продовжує Марія Левченко. — Але ж планетарій — це така родзинка для міста, якою мало хто нині може похвалитися — лише у п’яти містах нашої країни вони залишилися.

За словами Марії Левченко, одразу після тієї розмови у планетарій почали навідуватися хлопці з теодолітами, оглядав приміщення дизайнер, а підприємець ділився думками, що планує тут відкрити кінотеатр. Обіцяв нам золоті гори — і ремонт зробити, і навіть доплачувати до зарплати. Ми ж підняли на захист планетарію усіх, кого могли. Найавторитетнішою виявилася думка професора, доктора фізико-математичних наук Клима Чурюмова. Він директор Київського планетарію. На наше прохання, відомий вчений звернувся з листом до міського голови Володимира Гройсмана, і нас, як мовиться, залишили у спокої. Але нині той самий підприємець знову заходить до планетарію, продовжує стару пісню. Річ у тім, що закінчується термін оренди ним частини нашого приміщення, він хоче продовжити його.

— Кажу йому, чому ви до мене ходите, — наголошує пані Левченко. — Я ж тільки лектор. Від мене мало що залежить...

Слово «планетарій» щезло з документів

У залі планетарію Марія Левченко звертає увагу на знімок. Каже, це той самий наш захисник — Клим Чурюмов.

— Якби не позиція і дії професора Чурюмова, місто уже не мало б цього об’єкта, — продовжує Марія Левченко. — Все йшлося до того. Нам навіть назви посад змінили. Посаду директора взагалі скоротили. Я стала лектором. До того ж не планетарію, а, як записано в документах, культвідділу парку. Так само зарахували у штат парку бухгалтера.

В оренду підприємцю свого часу передали тільки частину приміщення — фойє планетарію. Невдовзі після того до будівлі планетарію тісно притулилася прибудова. У ній відкрили кафе. Марія Левченко каже, що підприємець збудував приміщення незаконно. «Може, він і має дозволи відповідних служб. Але я не впевнена, що тут нема порушень не тільки правил забудови. Неозброєним оком видно, що з протипожежною безпекою тут не все гаразд. Та й взагалі, кафе й планетарій — речі несумісні. Коли у нас лекція, з кафе чути музику. Там встановили і більярдний стіл, гримлять шари. Змушені переривати лекцію, просити працівників кафе, щоб взяли до уваги, що вони не одні. Але їм то що до наших проблем?..»

Нас випробовували холодом і безгрошів’ям

Незважаючи на те, що планетарій вдалося відстояти, «наїзди» на зоряний будиночок тривали. «Нам влаштовували такі випробування, що мало хто витримав би їх, — додає Марія Левченко. — Відрізали будинок від системи опалення. І ми дві зими працювали, ніби на Північному полюсі, про який я розповідаю під час лекцій відвідувачам. Сюди здебільшого приходять діти і студенти. Шкода було дивитися на них, коли вони і ми разом з ними мерзли під час екскурсій».

Якби на місці Марії Левченко був хтось інший, мабуть, не витримав би таких митарств. Ця жінка, яка віддала роботі в планетарії сорок років свого життя, не мала наміру поступатися. «Для мене головне — зберегти для міста планетарій, щоб він працював, як раніше, щоб сюди приходили люди і дізнавалися більше про наш загадковий Всесвіт».

Їм «урізали» штатний розпис, не платили по п’ять-шість місяців зарплату, перевели на половину ставки, а вони все одно приходили на роботу, щоб відкривати відвідувачам загадковий зоряний світ. Щоправда, без охорони з планетарію почали зникати дороговартісні речі.

Украли уламок метеорита вартістю 200 000 доларів

— У нас вкрали лінзи з двох приладів — «Північне сяйво» і «Зоряний дощ», — каже Марія Левченко. — Їх просто викрутили з приладів. Самі прилади встановлені низько, на відстані витягнутої руки. Дотягнутися до них не становить труднощів. За цим мала б стежити охорона, але ж її нема. Одному лектору за всіма екскурсантами не вгледіти, особливо, коли їх збирається повен зал. Найбільшою втратою керівник планетарію вважає крадіжку частини метеорита. «Свого часу я привезла його з Москви, — уточнює співрозмовниця. — Це був унікальний уламок величезного метеорита, якщо точніше, найбільшого, який впав на Землю упродовж останніх тисячу років. То був дуже дорогий уламок. Фахівці оцінювали його не менш як у 200 000 доларів. Зберігали його у закритому квадраті з органічного скла. Все одно дістали».

До всього, згорів апарат для відтворення падіння боліда. Залишилося зовсім мало приладів для відображення зоряних спецефектів. Планетарій не поповнювався лекційним матеріалом.

— Раніше їх систематично надсилали з Московського планетарію, — каже Марія Левченко. — Але з часу незалежності Москва не передала нам жодної нової лекції. Їх можна б самим готувати, бо маємо чималий досвід. Однак для цього потрібна допомога, насамперед — художників. На жаль, у нас нема такої посади у штаті.

До такого планетарію відвідувачі могли втратити інтерес. На щастя, зоряний будиночок невдовзі порадує екскурсантів спецефектами, яких раніше тут не було.

Допомогли донецькі

Співрозмовниця не приховує того, що новий директор парку Ігор Любовський, як ніхто раніше, приділяє багато уваги планетарію.

— Уже полагодили покрівлю, — каже пані Левченко. — Тепер вирішується питання з опаленням. Перше, що зробив Ігор Євгенович, відновив систему опалення. Але після того у нас знову виникли проблеми. Тепло ми отримували від теплотраси з сусідньої будівлі спорткомітету, що біля стадіону в парку. Нині там переходять на автономне опалення. Тому директор вирішує питання, звідки тепер подаватимуть тепло у планетарій.

Найбільша радість для працівників планетарію — нові прилади. «У тому, що маємо нове поповнення, заслуга директора парку Ігоря Євгеновича, — уточнює Марія Левченко. — Коли він був у Донецьку на нараді директорів парків, їм не могли не організувати екскурсію у тамтешній планетарій. Такого нема у жодному місті колишнього Союзу. Всі прилади там цифрові. Ефект дають вражаючий. Я теж була у Донецькому планетарії, його відкрили два роки тому. Такі відчуття, ніби ти разом з космонавтами летиш у космос. Спецефекти з допомогою комп’ютерної техніки дають можливість відчути, що ступаєш на поверхню Марса. Словами не передати тих відчуттів. Поки всі захоплювалися враженнями, наш Ігор Євгенович поцікавився у керівника планетарію, куди вони поділи своє діюче обладнання. Одне слово, закінчилося тим, що воно дісталося нам. Разом з директором ще раз їздили в Донецьк і привезли прилади з тамтешнього планетарію. Дорога не близька, але Ігор Євгенович знайшов транспорт».

Чим поповнився планетарій

— Ми отримали апарати для відтворення Північного сяйва, зоряного дощу, падіння згаслих зірок — болідів. Крім того, нам передали лазерну установку для відтворення низки інших спецефектів зоряного неба і Всесвіту, — каже Марія Левченко. — Наш технік встановлює ці прилади. До речі, він має таку саму платню, як і ми — половину ставки. Все одно старається. Покликав на допомогу свого знайомого, фахівця у цій справі. Удвох працюють. Вважайте, на ентузіазмі. Бо у нас немає жодної можливості заплатити за таку роботу.

З Донецького планетарію до Вінниці доставили також багато слайдів і текстів екскурсій. «У Донецьку повністю укомплектовано штат планетарію, — продовжує пані Левченко. — Тому мають можливість розробляти нові екскурсії. Частину їх передали нам».

За словами пані Левченко, можливо, уже до кінця нинішнього року планетарій порадує тих, кого цікавить Всесвіт, новими матеріалами і спецефектами.

Точка зору

Самвел Егоян, підприємець, депутат міськради:

— По-перше, приміщення в планетарії орендує фірма «ТЕКОМ», я до неї маю тільки часткове відношення, бо там є свій директор. Я за те, щоб планетарій і далі працював у нашому місті, бо це справді об’єкт, який зберігся далеко не у всіх обласних центрах. Тому пропонував встановити мультимедійне обладнання, відремонтувати залу. Бо ж наука астрономія у своєму розвитку пішла далеко вперед, а наш планетарій так і залишився на рівні минулих років. Вважаю, за наявності сучасного обладнання можна б використовувати потенціал наших науковців.

Чому не знаходимо спільної мови щодо розв’язання цих проблем? Бо у тих, хто працює в планетарії, своя точка зору на такі пропозиції. З приводу кафе, то його будівля уже майже три роки на реконструкції. Тому там нема відвідувачів. Що буде в будинку після реконструкції, поки що не вирішили. Щодо продовження терміну оренди, то ми подали документи у міськвиконком. Сподіваємося на позитивне для нас вирішення питання.

Коментар

Ігор Любовський, директор КП «Об’єднана дирекція міських парків культури і відпочинку»:

— Питання про продовження оренди частини приміщення планетарію перебуває у стадії розгляду. Я переконаний в тому, що ми збережемо для міста цей об’єкт. Бо це, на мою думку, родзинка, надбання, яке нині мають тільки у п’яти містах держави. І надалі підтримуватимемо колектив. Сприятимемо поповненню новими приладами. Приміщення треба ремонтувати. Давно слід замінити крісла у залі. Моєю мрією і в моїх планах є комп’ютеризація зображення і відтворення ефектів з допомогою наявних приладів. До нас приїздять на екскурсію відвідувачі з сусідніх міст і областей, тому слід зробити планетарій таким, щоб не було соромно перед сусідами.