Священик став сільським головою

— Єпархіальна рада вирішить: доцільно мені бути одночасно священиком і сільським головою чи ні, — каже отець Георгій. — Особисто я не проти такого сумісництва — впораюся. Хіба є велика різниця в тому, відвідуватиму я храм у неділю та свята як звичайний прихожанин чи як священик? Якщо думка буде негативною, складу обов’язки настоятеля храму і буду впродовж наступних кількох років лише сільським головою. Люди висловили мені довіру, тож я не можу їх підвести.

Жодної агітації отець Георгій не проводив. Священиком у Піскові він уже понад двадцять років, тож люди й так добре знають, чого він вартий. — Перше, за що візьмуся, — облаштування у Піскові дитячого садка, — ділиться Юрій Павлович. — Адже потреба в цьому дуже велика. Найімовірніше, розмістимо дошкільний заклад у будівлі колишньої колгоспної контори, що давно стоїть пусткою. Для цього з районного бюджету вже виділено 140 тисяч гривень. Хоча, можливо, розглядатимемо і варіант придбання приміщення — якщо це буде раціональніше.

З-поміж пріоритетів, які визначив для себе Юрій Кожарко, також газифікація села Пісків, залучення інвесторів для розробки запасів торфу, на який багата їхня місцевість, продовження робіт щодо облаштування вуличного освітлення у населених пунктах ради (крім Піскова, до неї належать ще три села — Рокитне, Яснобір та Моквинські Хутори). Вдячний, що стосовно останнього вже чимало зробили його попередники.

Також першочергово планує новий голова створити щось на кшталт сільського комунального товариства. Потреба в цьому зумовлена передусім проблемами села Моквинські Хутори.

— Свого часу, — пояснює Юрій Кожарко, — недалеко від нього був торфобрикетний завод. Він уже давно збанкрутував. Житло, де мешкають колишні працівники заводу, передане на баланс сільської ради. Утримувати його дуже непросто. Там і дахи протікають, і з опаленням є проблеми та іншим. Створення комунального товариства дасть змогу дати раду всьому цьому. Та й загалом для сільської ради та закладів соціальної сфери воно стане у пригоді.